Через неможливість знайти хоча б якусь роботу, чимало наших громадян виїхало у пошуках кращої долі за кордон. Більша частина з тих, що залишилася, працюють неофіційно, отримуючи «заробітну плату в конвертах». Тож і виходить, що не ті, не інші, швидше за все, не набудуть необхідного страхового стажу для призначення пенсій за віком. Звісно, без державної допомоги літні люди не залишаться.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 1 січня 2004 року трудового стажу для обчислення розміру пенсії визначають страховий стаж людини – період, протягом якого вона підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця було сплачено страхові внески в сумі, не менше за мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється у місяцях, і той місяць (або місяці), за який не сплачено внески в Пенсійний фонд, не включаються у страховий стаж. Особа, яка не працює, відповідно не сплачує внески й не набуває страхового стажу. За ці періоди життя в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку дані для обчислення будуть відсутні.
Розмір пенсії залежить від наявності в особи страхового стажу. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років на момент досягнення пенсійного віку.
Інакше кажучи, якщо працівник після досягнення 60 років не матиме набутого 15-річного страхового стажу, то й не матиме самого права на пенсію. Яким чином можна збільшити страховий стаж?
Відповідно до Закону України «Про збір, облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за всіх громадян, які працюють, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування сплачують роботодавці. Але існують такі категорії осіб, за яких єдиний внесок не сплачують (студенти, громадяни які працюють за кордоном, члени фермерських та особистих селянських господарств, особи, які працюють не офіційно та інші). Як результат може виникнути ситуація, що вони не матимуть тієї кількості років страхового стажу, яку необхідно мати для призначення пенсії за віком.
Саме для таких категорій осіб у законодавстві передбачено право добровільної участі у системі загальнообов’язкового пенсійного страхування. До того ж право добровільної участі в загальнообов’язковій системі пенсійного страхування особи мають лише із січня 2004 року, тобто з дня, коли набув чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Добровільно сплачувати страхові внески можуть майже всі. Це студенти, які навчаються й не хочуть втрачати ці роки, безробітні, які і не працюють, і не перебувають на обліку у Центрі зайнятості, люди, які працюють неофіційно і отримують зарплату «в конвертах», а також заробітчани.
Для цього потрібно звернутися до податкової інспекції та укласти договір, із собою мати, паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку та виписку із реєстру застрахованих осіб форми ОК-5, яка надається Пенсійним фондом. Особи беруть участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь, але не менше як протягом одного року. У договорі визначають розмір і порядок сплати єдиного внеску, умови укладання, права та обов’язки сторін, відповідальність сторін за не виконання умов договору.
Також слід зазначити, що особа яка згідно із законодавством не має права на пенсію відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», має можливість звертатися за призначенням соціальної допомоги до Департаменту соціального захисту населення.
