Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод. Зазначена норма зобов’язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.
Цивільне процесуальне законодавство передбачає і коло осіб, за заявою яких може бути порушена цивільна справа в суді. Суб'єктами права звернення до суду є особи, які звертаються до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 3 ЦПК), а також у випадках, передбачених законом: прокурор, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які звертаються до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів (ст. 45 ЦПК).
Таким чином, можна зробити висновок про те, що право звернення до суду мають не тільки громадяни, а також юридичні та посадові особи тощо. Законодавець розділив осіб, яким надано право звернення до суду, на тих, хто звертається за захистом своїх прав, свобод та інтересів, та на осіб, які звертаються до суду за захистом інтересів держави, суспільних інтересів та прав, свобод та інтересів інших осіб. У першому випадку суб'єкт звернення до суду за судовим захистом має матеріально-правову та процесуально-правову заінтересованість у вирішенні справи, а у другому випадку - тільки процесуально-правову.
Право на звернення до суду за судовим захистом - це інститут процесуального права, який регулює підстави та порядок порушення судової діяльності по захисту прав, свобод та інтересів. Процесуальні наслідки реалізації права на звернення до суду - виникнення судової діяльності по здійсненню правосуддя з цивільної справи і ухвалення судового рішення як результат цієї діяльності. Для цього інституту не має значення питання про характер судового рішення — про задоволення заяви або про відмову у її задоволенні. Якщо у ході розгляду справи з'ясується, що особа, яка звернулася до суду, не має на це права, то справа повинна бути закрита або заява повинна бути залишена без розгляду.
Одним із основних завдань юридичних служб управлінь органів Пенсійного фонду України є організація правової роботи, що спрямована на представлення інтересів управління в судових справах за позовами пенсіонерів або ж осіб, які саме через суд бажають довести своє право на пенсію, а також відновлення порушених інтересів Пенсійного фонду щодо стягнення з боржників витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, наукових пенсій, інших боргів, недопущення випадків призначення (перерахунку) та виплати пенсій з порушенням норм чинного законодавства.
Напрямок роботи з представлення (захисту) інтересів Пенсійного фонду та його органів в судах під час розгляду правових питань і спорів, що стосуються інтересів Пенсійного фонду та застрахованих осіб вимагає від спеціалістів юридичних служб забезпечення правильного застосування законодавства при оформленні процесуальних документів, які подаються до суду. Крім того, є необхідність в постійному вдосконаленні своїх професійних навичок, в тому числі – шляхом повсякденного моніторингу як спеціального, пенсійного законодавства, так і судової практики, яка досить часто змінюється.
Зважаючи на те, що однією з гілок влади є саме судова влада, то й реалізація громадянами нашої держави їх права на судовий захист здійснюється шляхом звернення іх до органів суду з позовними заявами.
