Управління з питань праці надає консультації роботодавцям та працівникам щодо новацій у законодавстві на час воєнного стану.

Питання: Працівниця виїхала за кордон ще на початку березня цього року. За її заявою їй була надана відпустка без збереження заробітної плати на період до закінчення воєнного стану. Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» встановлено обмеження щодо тривалості відпустки без збереження заробітної плати – не більше 90 календарних днів. Чи слід враховувати фактично використану працівницею кількість днів відпустки, починаючи з березня місяця, до 90 календарних днів?

Відповідь: Ні. Обмеження щодо тривалості відпустки без збереження заробітної плати встановлені Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон № 2352), який набрав чинності 19 липня 2022 року. Саме цим Законом внесено зміни до Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136), а саме: статтю 12 доповнено частиною 4 такого змісту: «У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки». Отже, можливість скористатися відпусткою без збереження заробітної плати на підставі частини 4 статті 12 Закону № 2136 з'явилася лише з 19 липня 2022 року. Якщо працівнику була надана відпустка без збереження заробітної плати раніше (навіть якщо вона надавалася кількома етапами, починаючи з 24 лютого 2022 року), то вона була надана на іншій підставі. Таким чином, облік тривалості відпустки без збереження заробітної плати в 90 календарних днів слід вести з дати набрання чинності зазначеним вище Законом.

Питання: Чи має право роботодавець відмовити працівнику, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, у наданні відпустки без збереження заробітної плати згідно з частиною 4 статті 12 Закону № 2136?

Відповідь: Ні. У період дії воєнного стану за заявою працівника, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, на підставі частини 4 статті 12 Закону № 2136 роботодавець зобов'язаний надати йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, зазначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів. Одночасно роз'яснюємо, що у разі подання працівником заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про відпустки» роботодавець має право відмовити у наданні такої відпустки, оскільки вона надається за домовленістю сторін.

Питання: Чи необхідно до заяви працівника про надання відпустки без збереження заробітної плати на підставі частини 4 статті 12 Закону № 2136 додавати якісь підтверджувальні документи?

Відповідь: Так. Незважаючи на те, що надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 90 календарних днів за заявою працівника, який виїхав за межі України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, є обов'язковим, для її надання потрібні підтверджувальні документи. Ними можуть бути довідка про статус ВПО або відмітки в паспорті про перетин кордону, документи, що підтверджують статус особи, яка отримала тимчасовий захист, або інший статус, що дозволяє перебувати тривалий час у певній країни, тощо. Спосіб підтвердження факту виїзду за межі України не визначений законом, відтак рішення щодо надання відпустки у цьому випадку прийматиметься роботодавцем на підставі наданих працівником доказів, які в достатній мірі підтверджують цей факт. Звертаємо увагу, що у разі повернення працівника, який перебуває у зазначеній відпустці, на територію України, виходячи із умов її надання, особа втрачає право вимагати продовження такої відпустки.

Питання: Чи має право працівник подати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на підставі частини 4 статті 12 Закону № 2136 кілька разів у період дії воєнного стану?

Відповідь: Закон № 2352 не обмежив можливості працівника реалізувати своє право на відпустку без збереження заробітної плати на підставі частини 4 статті 12 Закону № 2136 кілька разів протягом дії воєнного стану. Однак загальна тривалість відпусток (частин), яку працівник може вимагати надати відповідно до вказаної норми, не може перевищувати 90 календарних днів.

Питання: Чи зараховується період перебування у відпустці без збереження заробітної плати на підставі частини 4 статті 12 Закону № 2136 до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку?

Відповідь: Ні, час перебування у відпустці без збереження заробітної плати на підставі частини 4 статті 12 Закону № 2136 до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, не зараховується.

Повідомляємо, що роботодавці та мешканці Сумської міської територіальної громади можуть звернутися за роз'ясненнями з питань застосування трудового законодавства до управління з питань праці Сумської міської ради за адресою: м. Суми, Покровська площа, буд. 2 (вхід зі двору), 5 поверх, каб. 502, 504 або за телефонами: 701-577, 701-579.