002.jpg

У грудні 2018 року Сумська міська рада та Комунальна установа «Сумська гімназія №1» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 03 лютого 2020 року по справі № 592/18734/18 позов Сумської міської ради, Комунальної установи «Сумська гімназія № 1» задоволено.

Зобов’язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0258 га за адресою: АДРЕСА_2, землекористувачем якої є Комунальна установа Сумська гімназія № 1, м. Суми, Сумської області, яка межує з орендованою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельною ділянкою за кадастровим номером 5910136600:19:034:0026 площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1 та розташована ззовні вздовж межі Б - В на кадастровому плані земельної ділянки за кадастровим номером 5910136600:19:034:0026 на відрізках з послідовністю 25,92; 4; 13,08; 5,17; 4; 4,83, шляхом демонтажу огорожі, яка огороджує самовільно зайняту земельну ділянку.

У вересні 2016 року до Сумської міської ради звернулися з позовом, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 29 лютого 2012 року, щодо обмеження продажу алкогольних, слабоалкогольних напоїв, пива в нічний час з 22 години до 08 години кожного дня в підприємствах торгівлі.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2017 року відмовлено у задоволені адміністративного позову.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року задоволено апеляційну скаргу позивача. Скасовано постанову Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2017 року та ухвалено нову постанову, якою задоволено позов.
21 травня 2020 року Верховний Суд поставив остаточну крапку по даній справі.

Постанова Верховного Суду від 21.05.2020 року по справі № 591/4983/16: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89352821

У лютому 2018 року до Сумської міської ради звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 29 січня 2018 року, яким встановлено тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у звичайному режимі №13 «Тепличний-Героїв Крут», №55 «Роменська–Героїв Крут» та №53 «Добровільна-Аеропорт» в розмірі вартості одного пасажироперевезення – 5 грн., для учнів 1-4 класів (протягом календарного року) – 2 грн., для пенсіонерів за віком – 3 грн.

У лютому 2017 року Сумська міська рада звернулася до суду з позовом в інтересах мешканців будинку № 3 по вулиці Металургів в м. Суми до ПАТ «Сумигаз» про визнання недійсним рішення від 24 листопада 2016 року, визнання права на споживання природного газу за діючими нормами споживання та зобов'язання здійснити перерахунок спожитого природного газу.

12 жовтня 2017 року рішенням апеляційного суду Сумської області визнано незаконним та скасовано рішення ПАТ «Сумигаз» від 24 листопада 2016 року щодо визначення мешканцям будинку № 3 по вулиці Металургів в м. Суми з 01 листопада 2016 року режиму споживання, за яким фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням згідно з додатком № 10 Кодексу газорозподільних систем.

07 лютого 2020 року Верховний Суд поставив остаточну крапку по даній справі (постанова додається: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87581196).

Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав.

Однак, як не прикро це констатувати суди по різному трактують вимоги пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» найчастіше зазначаючи, що «така пільга може бути застосована саме у разі звернення до суду з позовом, який стосується порушення прав позивача як учасника бойових дій.»

Споживачі не зобов’язані відшукувати джерела фінансування вказаних приладів обліку та робіт з їх встановлення, оскільки відповідне фінансування уже закладено в тариф на оплату спожитого газу відповідно до ст. 6 Закону України від 16 червня 2011 року № 3533-VI «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Виконавчий комітет Сумської міської ради в особі Відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради звернувся до суду в інтересах фізичних осіб з позовом до ПАТ «Сумигаз» та ТОВ «Сумигаз Збут» про визнання права на споживання природного газу за чинними нормами та зобов'язання здійснити перерахунок спожитого природного газу.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Рішення суду

25 квітня 2018 року Верховним Судом прийнято постанову по справі № 591/6936/15-а про оскарження рішень виконавчого комітету Сумської міської ради про тарифи на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах.

Суд касаційної інстанції підтримав позицію Харківського апеляційного адміністративного суду, який відмовив в задоволенні позову. Крім того, Верховний Суд роз’яснив декілька важливих деталей прийняття регуляторних актів.

15 грудня 2017 року розпочав роботу новий Верховний Суд і всі без виключення юристи України ставили питання чи розпочне нову сторінку формування судової влади в Україні чи буде відходити новий Верховний Суд від правових позицій котрі були сформовані ще Верховним Судом України за минулі роки.

Як бачимо із вже розглянутих справ, Верховний Суд не відходить від правових позицій котрі були висловлені Верховним Судом України в своїх раніше прийнятих постановах.

Справи щодо усунути перешкоди у користуванні житлом (будинком чи квартирою) шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням не стали виключенням, оскільки питання пов’язанні із зняттям особи з реєстрації місця проживання в примусовому порядку є досить проблематичним на даний час.

На даний час досить актуальним залишається питання щодо сплату судувого збору у справах про захист прав споживачів, адже судова практика з приводу цього питання залишається не визначеною.

Приписами частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Проте, в правових позиціях викладених в постановах Верховного Суду України від 06.09.17 у справі № 6-185цс17 та від 11.10.17 у справі № 6-916цс17 зазначається, що споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до статті 22 Закону «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, але має обов’язок щодо сплати судового збору при вчиненні відповідних дій в інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.