0005.jpg

Граматичне сміття

Безграмотність зовнішньої реклами поступово стає нормою. І сумчани поступово звикають до помилок, рекламні ляпи поступово приїдаються й стають мало не новим правилом. У нашому місті, яке, безперечно, буде краще, безмежний простір для буйної фантазії «русько-украйонських» креативщиків. У нас, виявляється, є вулиця Веретинівська й проспект Шевченко. Дзержинське відділення одного з банків на вже три роки як вулиці Троїцькій, очевидно, свято береже пам’ять про Фелікса Едмундовича. В центрі міста продається «пица» і «горячі пиріжки», які запропонує запити пивом «хмільний боченок». І зауважу, що на все це – «самі низькі ціни», «оторочка платежу», і, крім того, можливий «наловий і безналовий розрахунок». Ну просто «вишуканий смак срібного віку»! Для тих, хто втомився – мінеральної водиці в санаторії «дзюрчить криниця». А хто зможе пояснити це граматичне свавілля й виправити помилки (з допомогою 3G-інтернету) - тому «ЗАЧОТ». Що воно таке – незрозуміло, бо українською – залік, російською – зачёт…

Увесь цей граматичний бруд має ще один бік: він формує недбалість у відношенні до мови. Не лише у побутовому спілкуванні, а й у професійному. Поступово знижується авторитет професійних мовних продуктів, зникають еталони, на які можна рівнятися. Якщо безграмотність дозволяють собі автори шкільних підручників, диктори державних теле-і радіоканалів, відомі діячі культури, то що ж вимагати від нас, суржикомовних? Власне, це питання не пріоритету української чи російської мови, не цензури, а – культури. Такі помилки – як мутовані гени, поступово руйнують. Покоління, яке вже пише на стіні під’їзду: «Віктория, ти лудша».

Анна Коршунова

Вислови про мову

 

Знищити нашу мову неможливо – це те саме, що запломбувати Ніагару

Лесь Танюк

Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає

Х.Арце

“Ти лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть”

 Ліна Костенко