Палац дітей та юнацтва (вул. Соборна, 37)
Палацом дітей і юнацтва цей стародавній будинок називався не завжди. Раніше це був сумський Олександрівський банк.
Збудоване приміщення наприкінці ХІХ століття для комерційного банку. Його можна було б назвати і Харитонівським, оскільки саме Харитоненки були найбільшими акціонерами цієї фінансової установи. За деякими даними, на початку ХХ століття напередодні першої світової війни, в цьому приміщенні розташовувався і казначейський банк, який імовірно, орендував частину приміщення в Олександрівського. Будівля має оригінальний колір і форму. Архітектор, ім’я якого не вдалося встановити, несподівано, але доволі вдало, поєднав червону цеглу й білі відтінкові декоративні елементи. Чітко виразного стилю будинок не має. Тут спостерігаються елементи класики, готики, навіть українського бароко (що цілком зрозуміло). Але круглі, складного профілю вежки, що автор «розставив» по кутках та центральному ризоліті, надають колишньому банку характер мініатюрного замку. Після революції тут розташовувались різні установи. Але ось упродовж багатьох десятиліть, з 1934 року, у цій пам’ятці архітектури – Сумський міський палац дітей та юнацтва.
Місце, на якому розташований Палац, зберігає інформацію відразу про декілька епох історії міста. Якщо її вивчити, то можна довідатися багато цікавого. Наприклад, це місце нерозривно пов'язане з історією Спасо-Преображенского собору. Ще до банку тут стояв цегельний завод відомого сумського купця й мецената Дмитра Суханова (побудували цей завод в останній чверті XІХ століття).
Тоді цегельний бізнес був досить прибутковою справою: тисяча цеглин у той час коштувала три рублі п'ятдесят копійок. Для порівняння: льодяник або пряник - півкопійки, цебро пива - тридцять копійок, а за три рублі можна було купити поросятко.
Завод Суханова забезпечував цеглою будівництво дзвіниці й реставрацію Спасо-Преображенского собору. На будівлю храму пішло більше мільйона штук цегли.
От така історія місця, де до революції перебували бізнес-структури - що завод, що банк.
(За матеріалами Т. Бабинець «Суми. Палац дітей та юнацтва» і В. Дубініна «Цегляне минуле Палацу піонерів»).
