001.jpg

Народився 7 березня 1932 року в м. Лебедин Сумської області.

З 1951 року, після закінчення Сумського машинобудівельного технікуму, розпочав свою трудову діяльність помічником майстра на компресорному заводі міста Пенза.

Після служби в лавах Радянської Армії повернувся на Сумщину. Працював на Сумському насосному заводі. Пройшов шлях від агента відділу постачання до заступника директора підприємства.

У 1966 році отримав диплом Українського заочного політехнічного інституту. З 1968 року – перший заступник голови виконкому Сумської міської Ради народних депутатів. Із 1978 року по 1981 рік – голова виконкому.

Завдяки старанням Юрія Журавльова Суми отримали славу «міста троянд», за його сприяння зводилися житлові мікрорайони, були закладені міцні підвалини комунальних підприємств «Шляхрембуд», «Міськсвітло», «Міськводоканал», «Зеленого будівництва» та інших.

За його ініціативи та під безпосереднім керівництвом було збудовано низку об’єктів життєзабезпечення міста Суми:

– чотири черги очисних споруд станції перекачки та каналізаційні колектори;

Народився 26 вересня 1929 р. у с. Острійки Білоцерківського району на Київщині. У 1954 р. закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «машини та обладнання хімічних виробництв» і почав працювати на Сумському суперфосфатному заводі. Був майстром, механіком, начальником колишнього сірчанокислотного цеху №2.

У 1964 р. за успішні технічні винаходи та впровадження їх у виробництво отримав звання «Кращий раціоналізатор УРСР». Деякий час виконував обов’язки головного інженера. У листопаді 1969 р. став директором хімкомбінату.

За складної ситуації на виробництві зумів дібрати кадри, запропонувати нові технології, провести розширення та реконструкцію комбінату. Удосконалене підприємство нагородили орденом Леніна, а Олександра Кравченка – орденом Жовтневої Революції (1976).

Народився 18 жовтня 1937 р. у м. Харкові. Переїхав до Сум у 1950 р. Закінчив Сумську середню школу № 4. З 1955 р. навчався у Харківському політехнічному інституті, по закінченні якого пішов працювати майстром на СМНВО їм. М.В. Фрунзе. Згодом, у 1965 р., став начальником 6-го цеху одного з головних підрозділів заводу. З 1969 р. – головний інженер підприємства, а з 1973 по 1986 рік обіймав посаду директора. З 1986 по 1989 рік - Міністр хімічного та нафтового машинобудування СРСР. З 1989 по 2007 рік знову зайняв посаду директора підприємства. Має звання доктора технічних наук. За вагомий внесок у розвиток підприємства був обраний і залишається до сьогоднішнього дня Почесним головою правління ПАТ «СМНВО ім. Фрунзе».

Народився 4 жовтня 1920 р. у с. Могриця Сумського району.

До війни армійську службу проходив у полку охорони уряду Московського Кремля. Захищав Ленінград у 1941 р. Далі: Ленінградський фронт, Пензенське артучилище, по його закінченні – командир взводу курсантів. Після війни: інструктор Сумського обкому партії, завідуючий сектором партійного відділу, слухач вищої партійної школи, другий секретар Конотопського міськвиконкому, голова Сумського промислового облвиконкому, згодом – заступник голови Сумського облвиконкому, з 1972 по 1989 рік – перший секретар Сумського міськкому КПУ.

Після виходу на пенсію очолював організацію по охороні пам’ятників культури. Член Спілки архітекторів. Лауреат премії Ради Міністрів СРСР і Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, кавалер численних бойових та трудових відзнак.

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, найвищою нагородою Української православної церкви – орденом Св. Рівноапостольного князя Володимира.

Діяльність Михайла Панасовича у Сумах розпочалась у 1972 році. Сумчани цінили його за розум, організаторські здібності, вимогливість до себе та підлеглих. Він не любив тих, у кого слово розходиться з ділом, знав ціну кожній копійці.

Народився 18 січня 1939 р. у с. Олександрівка Великописарівського району Сумської області. Після закінчення школи працював на шахтах Донбасу. Спеціальну освіту отримав у Львівському обліково-кредитному технікумі. Працював кредитним інспектором Роменського міського відділення; згодом – начальником відділу в обласній конторі Держбанку. Закінчив успішно економічний факультет Київського інституту народного господарства, потім спеціальний факультет із економіки міжнародних відносин при Московському фінансовому інституті. Заслужений економіст України (1996 р.). Кандидат економічних наук.

У банківській системі – з 1962 р. Працював головою відділу з іноземних банківських кредитів зовнішньоторговельного банку СРСР, а також радником міністр-президента Національного банку Куби. З 1993 р. – заступник голови Національного банку України, а з січня 2000 р. по грудень 2002 р. – його голова. З лютого 2003 р. по грудень 2004 р. - Голова Спостережної ради Акціонерного банку «Брокбізнесбанк».

Народився у 1939 році в м. Суми. Трудову діяльність розпочав у 1959 році після закінчення Сумського будівельного технікуму. В подальшому його життя пов’язане з будовами міста, області, України. Пройшов всі сходинки професійного зростання. Працював бетонярем, майстром, виконробом; потім начальником виробничого відділу управління нульових робіт №453 тресту №90 в місті Суми. Згодом був призначений начальником управління виробничо-технічної комплектації тресту «Сумхімбуд», в 1970 році – начальником будівельно-монтажного управління «Хімбуд» цього ж тресту.

З 1976 по 1982 рр. – керуючий трестом «Сумхімбуд», з 1982 р. – головний інженер «Сумпромбуд». З 1984 року – начальник комбінату «Супромбуд». На базі цього підрозділу у 1994 році створюється відкрите акціонерне товариство «Сумбуд», головою правління якого був обраний Сумбатов Рубен Ашотович. На цій посаді він працював 12 років. З 2006 року по 2012 рік – голова наглядової ради, а з 2011 року і по теперішній час Почесний президент ПАТ «Сумбуд».

Народився 16 лютого 1946 року в с. Степанівка Сумського району Сумської області.

Свою спортивну біографію Олександр Шапаренко розпочав на річці Псел у заслуженого тренера СРСР Валентина Пятліна. У 1966 році став першим серед чоловіків-байдарочників чемпіоном світу.

Дворазовий Олімпійський чемпіон (1968 рік – Мехіко, 1972 рік — Мюнхен), заслужений майстер спорту СРСР з веслування на байдарці, учасник трьох Олімпіад, багаторазовий чемпіон світу та Європи.

З 1966 по 1969 рік працював тренером спортивного товариства «Авангард». За досягнуті успіхи в розвитку фізичної культури і спорту та успішні виступи на ІV Спартакіаді народів СРСР у 1967 році нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної ради України. У тому ж році нагороджений Золотою медаллю «За видатні спортивні досягнення» Центральної Ради Союзу спортивних спілок та Організацій СРСР. У 1968 році нагороджений орденом «Трудового Червоного прапору».