003.jpg

Народився Микола Іванович 04 серпня 1968 року в с. Воскресенка Буринського району Сумської області.

З 1975 року по 1983 рік навчався в Сумській середній школі №1, в класі зі спортивним ухилом. З юнацьких років бажав стати десантником, однак мав незначні проблеми із зором. Два роки займався спеціальними вправами та зумів досягти стовідсоткового зору. В десятому класі вперше стрибнув із парашутом, займався рукопашним боєм, бігом. Закінчив Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище ім. М. В. Фрунзе, за розподілом потрапив на службу до Німецької Демократичної Республіки. Після повернення звільнився з лав Збройних Сил.

Народився 3 червня 1992 року у с. Симонівка Сумського району, закінчив Терешківську загальноосвітню школу.

У селі роботу важко знайти, тож Ігор разом з дружиною переїхали до Сум. Працював зварювальником-котельником на ПАТ «Сумське НВО».

Народився в м. Суми 9 жовтня 1989 року.

Закінчив Сумську спеціалізовану школу №25, потім – Сумський професійний ліцей харчових технологій та торгівлі. Відбув строкову службу в армії.

Народився 04 грудня 1983 року у м. Сєвєродвінськ Архангельської області. Ріс і навчався в місті Суми.

Віталія Миколайовича всі пам’ятають, як веселу людину, душу колективу, завжди готового прийти на допомогу, працьовитого, відповідального, самовідданого. Він любив та хотів жити. Таким він був ще зі шкільних років. Закінчив Сумську загальноосвітню школу №17, у якій до цього часу зберігаються спортивні нагороди, що він виборов. Спорт, військова справа завжди захоплювали Віталія. Він вже в 9 класі пішов на підготовчі курси до артучилища, а також став кандидатом у майстри спорту з легкої атлетики (з бігу). І це не дивно – Віталій завжди обирав активний спосіб життя.

Народився 16 жовтня 1996 року в м. Суми.

З 2003 року навчався в Комунальній установі Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №22, м. Суми, Сумської області. Базову загальну середню освіту отримав у 2012 році.

Після закінчення 9-го класу вступив до Сумського будівельного коледжу. Провчившись там 2 роки, повернувся до навчання в школу (ССШ №7). Незабаром переїхав до Автономної Республіки Крим, де навчався в Симферопольській школі. Проте, після анексії Криму, у березні 2014 року, Ігор Гольченко повертається до міста Суми й продовжує навчання в 11 класі КУ ЗОШ №22. Випускник 2014 року.

Народився 25 грудня 1982 року в місті Суми в сім’ї робітників.

З 1990 по 2000 рік навчався в навчально – виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, гімназія №7» м. Суми, Сумської області.

З 01.09.1999 р. по 30.06.2001 р. – навчання в Сумському професійно-технічному училищі №2, після закінчення отримав спеціальність слюсаря – ремонтника 4 розряду.

З 2001 по 2003 рік проходив військову службу в лавах ЗСУ, в танковій бригаді в місті Новгород – Волинський.

08.07.2003 року прийнятий на роботу до ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» ( цех №22) на посаду слюсаря – ремонтника 4 розряду.

Народився 4 грудня 1981 року в с. Жовтневе Білопільського району Сумської області.

Закінчив Сумське училище професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Сумській області.

У жовтні 2010 року прийшов працювати електрогазозварником в об’єднаний цех двоокису титану на ПАТ «Сумихімпром». Проявив себе як спокійний, врівноважений фахівець своєї справи. За характером рішучий, цілеспрямований, здатний до самодисципліни й порядку. Порядок у всьому - основна риса його характеру ще з дитинства. Не любив нічого відкладати на потім, вважав, що потрібно радіти кожному дню у житті.

В березні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 9-ій реактивній батареї 3-го реактивного артилерійського дивізіону 27-го реактивного артилерійського полку Сухопутних військ Збройних Сил України.

Народився 8 квітня 1994 року в м. Суми. Проживав у м. Суми. Сержант, командир відділення 9 реактивної батареї 27-го реактивно - артилерійського полку.

На ПАТ «Сумихімпром» прийшов працювати у 2013 році слюсарем-ремонтником в цех по виробництву гранульованого суперфосфату, одночасно заочно вступив до Сумського державного університету на факультет «Інженерна механіка». Допитливий та надзвичайно самостійний, Руслан був спокійним хлопцем, але водночас прагнув усім прийти на допомогу, все доводив до кінця, був дуже послідовним, наполегливим. У нього була весела вдача, він полюбляв жартувати та розважати друзів, його завжди називали душею компанії. При цьому, хлопець не любив розповідати про свої проблеми, ніколи не скаржився на життя.

З початком тривожних подій на українському сході, Руслан пішов з першою хвилею мобілізації. Призовна комісія направила хлопця до артилерії.

Вже 26 серпня 2014 р. Руслана мали відправити у відпустку, але через загострення бойових дій всі відпустки скасували. 3 вересня 2014 р. 9 батарея, що знаходилась біля с. Перемога Луганської області, в якій служив Руслан, потрапила під артобстріл. Цього дня обірвалося життя хлопця.

Андрій Олександрович Реута народився 3 січня 1983 року у м. Суми. З дитинства шанував козацькі традиції, адже виховувався у родині Олександра Реути, якого знають як одного із засновників Українського козацтва.

До війська пішов із власної волі. Служив у добровольчому батальйоні «Донбас».

Загинув Андрій 31 січня 2015 року поблизу міста Вуглегірськ Донецької області в ході виконання службово-бойового завдання. Поспішаючи з Дебальцевого на допомогу побратимам, хлопці натрапили на ворожу засідку.

Про нього згадують, як про людину, яка любила спорт (займався страйколом) і риболовлю, був на «ти» з технікою.

Указом Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням Сумської міської ради від 13 серпня 2015 року №4673-МР за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу Андрію Олександровичу Реуті присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).

Максим Сергійович Савченко народився 3 березня 1989 р. в м. Магдебург, Німеччина. У 1992 році сім’я переїхала до м. Суми. Закінчив Сумську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №7.

Максим належить до військової династії, вже шість поколінь родини Савченків обирали для себе цей шлях. Його батьки, мати і батько – військовослужбовці. Тому не дивно, що він визначився з майбутньою професією рано, ще в шостому класі. Мріяв стати десантником. Всі його улюблені фільми про десант. Він послідовно наближався до своєї мети – гарно навчався, активно займався спортом – плаванням, боксом, не пив і не палив, завжди залюбки ходив на уроки фізичного виховання і допризовної підготовки.

Наступного дня після випуску зі школи Максим поїхав поступати до військової академії ім. Сагайдачного, що у Львові. Навантаження були сильні, але для нього все, що пов’язано з армією, було його життям. Після закінчення академії почав служити в роті розвідки, що дислокувалася в Житомирі. Рота була чудова, Максим вирішив і надалі належати тільки до розвідки. З часом став командиром окремого розвідвзводу.