Народився 3 червня 1992 року у с. Симонівка Сумського району, закінчив Терешківську загальноосвітню школу.
У селі роботу важко знайти, тож Ігор разом з дружиною переїхали до Сум. Працював зварювальником-котельником на ПАТ «Сумське НВО».
24 березня 2014 року Ігоря Завального, котрий свою строкову службу відслужив солдатом внутрішніх військ у Кіровограді, мобілізували до 27-го Сумського реактивного артилерійського полку. Спочатку 9 батарея була в «учебці» під Ромнами, згодом на місці дислокації на Чернігівщині, а 9 липня 2014 року сумчани-артилеристи вирушили у зону проведення АТО. Величезний базовий табір 27-го артилерійського полку та інших військових формувань тривало стояв поблизу с. Побєда Новоайдарсь- кого р-ну Луганської області, на незначній відстані від кордону з РФ. Тому й став бажаною мішенню для ворога.
О 19.25 3 вересня 2014 року, як переповідають хлопці, що вижили, позиції артилеристів – бліндажі й ангари із технікою накрив смертельний вогонь російських «смерчів». Ігор Завальний був саме у тому бліндажі, в який влучив заряд. Усі, хто був в укритті, в секунду загинули від спопеляючої температури.
9 вересня 2014 року в Сумах був «чорний день» – ховали одразу шістьох згорілих артилеристів. Була багатолюдна громадська панахида, море траурних вінків, квітів, ридань.
Поховали Героя на Алеї Слави Центрального кладовища м. Суми.
Залишились дружина та донька.
Указом Президента України від 23 травня 2015 року № 282/2015, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», старший солдат Ігор Завальний нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Рішенням Сумської міської ради від 30 березня 2016 року №487-МР Ігорю Юрійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).
