Народився 11 листопада 1976 року в місті Суми в родині інженера та вчителя.
З 1983 до 1991 року навчався в Сумській середній школі № 12, а з 1991 до 1993 року – в Сумській середній школі № 1.
З раннього дитинства захоплювався різними видами спорту, але зупинився на плаванні та легкій атлетиці. З 1987 до 1993 року навчався в Сумській обласній дитячо-юнацькій спортивній школі на відділенні легкої атлетики та виконав І розряд Єдиної всесоюзної спортивної кваліфікації. Юрію Віталійовичу присвоєно звання громадського інструктора-діяча і судді зі спорту III категорії з легкої атлетики. Все своє життя він займався спортом, прививав любов до здорового способу життя дітям і сам був у гарній фізичній формі.
У червні 1993 року вступив до Воєнного інституту артилерії при Сумському державному університеті. В 1997 році закінчив інститут та отримав диплом за кваліфікацією спеціаліста-офіцера військового управління тактичного рівня, а також здобув кваліфікацію бакалавра з інженерної механіки.
У липні 1997 року був розподілений до в/ч А1729 міста Запоріжжя на посаду начальника розрахунку реактивної батареї, яку займав протягом п’яти років. Після закінчення контракту у 2002 році звільнився з лав Збройних Сил України у званні старшого лейтенанта.
Під час несення служби у місті Запоріжжя зустрів своє кохання та одружився, однак згодом разом з дружиною повернувся до рідних Сум, де жили його батьки.
З червня 2003 року по січень 2004 року працював дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Ковпаківського ВМ Сумського МВ.
У 2004-2005 роках працював заступником командира частини з громадської безпеки в/ч 3051 ВВ МВС України Управління Східного ТРК у званні капітана.
У 2004 році брав активну участь у Помаранчевій Революції, яка згуртувала громадян, яким була небайдужа доля України.
З 2005 року працював старшим, а надалі головним судовим експертом сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів, дослужився до звання майора.
У 2017 році став пенсіонером за досягнення вислуги років, але продовжував працювати судовим експертом. 15 липня 2021 року присвоєно І кваліфікаційний клас судового експерта.
Попри постійну зайнятість та важливість роботи, Юрій Віталійович мав багато друзів, яких завжди збирав навколо себе. Його дуже поважали та прислухалися до його думки, питали поради. Він був гарним сином, братом, люблячим чоловіком та батьком.
Юрій приділяв весь свій вільний час родині, вихованню дітей, їх розвитку: вчив грати в шахи, прищеплював любов до читання, відвідуючи з ними бібліотеку, і кожного дня, за можливості, починав ранок разом з дітьми на спортивному майданчику. Мав багато захоплень: любив рибалити, збирати гриби, ходити до сауни. Багато чому не встиг навчити дітей та дати їм як батько, бо рано пішов з життя.
Був віруючою людиною, завжди на свята з родиною відвідував церкву.
Юрій, як свідомий громадянин України, в лютому 2022 року вважав моральним обов’язком стати на захист Батьківщини та Сумщини проти відкритої агресії з боку російської федерації. Тож прийняв рішення піти до військкомату та стати до лав добровольців на захист свого міста, попри те, що був опікуном своєї старшої доньки.
Він говорив: «Якщо кожен чоловік стане на захист Батьківщини, то швидше вдасться подолати ворога і наші діти зможуть ходити по вільній землі та жити під мирним небом».
Порадившись з родиною, у квітні 2022 року підписав контракт, був мобілізований, очолив спеціальний взвод спеціальної роти окремого спеціального піхотного батальйону в/ч А4270 Збройних Сил України.
З 11 жовтня 2022 року до 11 лютого 2023 року капітан Юрій Цибулько брав безпосередню участь у здійсненні заходів з національної безпеки та оборони, перебуваючи у складі оперативно-тактичного угруповання «Соледар» у східній частині Донецького операційного району Донецької області, у відсічі та стримуванні збройної агресії поблизу населених пунктів смт Майорськ, смт Залізне, смт Щербинівка, м. Торецьк Торецької міської територіальної громади, м. Бахмут.
Він був справжнім офіцером та командиром, який піклувався про кожного бійця свого взводу. За час перебування у зоні бойових дій жодного разу не приїздив додому в м. Суми, бо був дуже відповідальним та не хотів залишати свій взвод без командира.
Навіть перебуваючи у важких умовах у зоні бойових дій, він продовжував піклуватися про маму, дружину, цікавитися успіхами та досягненнями дітей. Хотів бути впевненим в тому, що навіть коли він на відстані, у родини та друзів все в порядку.
Загинув Юрій Віталійович 11 лютого 2023 року у віці 46 років під час виконання бойового наказу з оборони опорного пункту в місті Бахмут, відданий військовій присязі на вірність українському народу, в бою за Україну, її свободу і незалежність.
18 лютого 2023 року у Свято-Георгіївському Храмі міста Суми було проведено чин похорону за загиблим захисником. Впродовж всієї служби потік людей не припинявся. Попрощатися та провести Героя в останню путь прийшли рідні, близькі, багато друзів, однокласників, колег, побратимів та всіх, хто його знав та поважав. Люди щиро висловлювали свої співчуття та несли дуже багато квітів.
Поховали захисника на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища міста Суми. В цей день був дуже густий та лапатий сніг. Навіть небо плакало за мужнім воїном...
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, наказом командира 211 окремого спеціального батальйону від 17 лютого 2023 року нагороджений орденом «Спасителя» (посмертно).
Рішенням Сумської міської ради від 26 квітня 2023 року № 3675-МР присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).
Указом Президента України від 01 травня 2023 року № 256 «Про відзначення державними нагородами України» Юрій Віталійович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Світла пам’ять про Цибулька Юрія Віталійовича назавжди залишиться в серцях його рідних, близьких, друзів та мешканців міста Суми.
Сім’я і всі знайомі Героя впевнені, що загибель Юрія Віталійовича була недаремною і незабаром настане Перемога.
