Народився 12 жовтня 1978 року у місті Охтирка Сумської області.
У 1984 році пішов до першого класу Охтирської загальноосвітньої школи І-III ступенів № 5. Змалечку Олег захоплювався спортом, дуже любив спостерігати красу природи, відвідуючи ліс та збираючи гриби. Природа заворожувала його своїми фантастичними пейзажами, радувала погляд, а успішне «тихе полювання» приносило купу позитивних емоцій.
Після закінчення школи у 1993 році вступив на навчання до Охтирського професійно-технічного училища № 7, де отримав спеціальність «маляр-штукатур».
Закінчивши навчання, почав працювати за професією.
У 1996 – 1998 роках проходив строкову військову службу у м. Севастополь на військово-морській базі Збройних сил України (в/ч 5701800).
Повернувшись зі служби, працював у ТОВ «Евріка – М» у місті Охтирка комплектувальником у цеху з виготовлення меблів. Ця робота йому дуже подобалась. Згодом Олегу було присвоєно 4 розряд.
У 2006 році Олег Валерійович одружився та переїхав до міста Суми, де у 2007 році у нього народилася донька Валерія. «Бути батьком дочки – це щастя», – казав Олег. Весь свій вільний час чоловік приділяв доньці. Разом любили ходити до річки, батько навчав її плавати.
У 2012 році народилася друга донька Поліна, яка була маленькою копією тата.
Після народження другої доньки подружжя придбало власний будинок у м. Суми, ремонтом якого повністю займався Олег, роблячи все своїми руками та вкладаючи свою душу. Мав амбітні плани на майбутнє. Але їм не судилося реалізуватися…
Настав страшний день – 24 лютого 2022 року, коли розпочалось повномасштабне вторгнення військ російської федерації на територію України. З першого дня війни чоловік активно займався волонтерською діяльністю. Розвозив по блокпостах необхідні для бійців речі та продукти харчування. Потім, об’єднавшись з друзями та знайомими, організував доставку медичного персоналу до їх робочих місць.
У квітні 2022 року, коли російські війська вийшли із Сумської області, Олег Валерійович прийняв для себе доленосне рішення – вступив до лав Збройних Сил України. Був мобілізований до 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського в м. Конотоп на посаду «снайпер – розвідник» у званні «молодший сержант». Військовослужбовці бригади завжди найближче до ворога. Саме на них валяться вогонь та тони снарядів. Вони відбивають штурми й самі йдуть до противника, аби знищити впритул, часто дивлячись прямо в очі. Найважчі умови. Найризикованіші місії. І особливе розуміння обов’язку, честі, сенсу бойового братерства.
Навіть у таких надважких умовах Олег намагався щодня телефонувати рідним. Дружина та діти дуже хвилювалися і завжди чекали на дзвінок. Але одного разу він не пролунав…
Загинув молодший сержант Безвесельний 9 листопада 2022 року від авіаудару по позиції бригади в м. Бахмут Донецької області.
Поховали Героя на Алеї Слави міського кладовища по вул. Сумської артбригади.
У чоловіка залишились мати, любляча дружина та дві чудові донечки.
Рішенням Сумської міської ради від 20 вересня 2023 року № 4112-МР Безвесельному Олегу Валерійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).
Світла пам’ять про мужнього воїна назавжди залишиться в серцях його рідних, близьких, друзів та мешканців міста Суми!
