Свято-Троїцький собор (датування – поч. XX ст., місцезнаходження – вул. Троїцька, 32)
Троїцький собор у Сумах - це вже третій в історії міста храм, освячений в честь Святої Трійці.
Про перший, дерев'яний, найперша згадка належить до 1730 року. Поряд із старим містом, виниклим на Берлицькому городищі, почало розростатися нове. Поселенці за річкою Сумкою відчули гостру потребу в своєму храмі. І він з'явився. Про його місцезнаходження довго нагадувала капличка, що знаходилася за рогом вулиці Троїцької і Чугуївського провулка. При церкві, — то, можна сказати, було правилом для козацької України, — існували початкова школа і притулок для немічних та хворих. До революції у Сумах заслуженою шаною користувався рід Линтварьових. 1827 року двоє з родини Линтварьових — Михайло Лаврентійович і його небіж Павло Михайлович неподалік нинішнього красеня-собору звели муровану двопрестольну церкву (головний престол — в ім'я Святої Трійці, а приділ — в ім'я: святих благовірного князя Михайла і боярина його Федора — чернігівських чудотворців).
Після реформи 1861 року помітний імпульс розвитку Сум дав засновник відомої династії цукровиків І. Г. Харитоненко. На початку XX ст. Троїцька церква мала понад півтори тисячі парафіян - постало питання: або розширити приміщення церкви, або збудувати поруч новий храм. Зійшлися на думці про нову споруду. Усі матеріальні витрати по її будівництву взяв на себе спадкоємець Івана Герасимовича — його син Павло.
Церемонію закладання храму приурочили до дня народження останнього з роду Романових, царя Миколи ІІ — 6 травня 1901 року. Меценат мріяв звести в Сумах собор, подібний до величних храмів Петербурга — Ісакіївського та Троїцького.
Усі роботи на будівництві Троїцького храму доручили талановитому сумському архітектору Г.К. Шольцу. До цього Шольц уже звів ряд будов у місті. У нас досі немає достовірних даних про те, чи брав він безпосередню участь в створенні проекту, чи ні. Безперечно одне, Шольц творчо переробив проект і здійснив цей величний задум. Проект Троїцького храму було розглянуто і затверджено на засіданні Харківського губернського правління 23 березня 1901 року губернським архітектором О.С. Комарницьким та інженером Ф. І. Шустером.
Чітка організація роботи і значні фінансові вклади Харитоненка дали можливість вести будівництво досить швидкими темпами. Тільки за період з травня по жовтень 1901 року в споруду лягло майже 3 мільйони цеглин (частково використали цеглу з розібраної прибудови старої Троїцької церкви). За перший сезон кладку довели до рівня карнизу. У будівельних роботах, як правило, використовували цеглу Асмоловського заводу та портландцемент Новоросійського і Лисичанського заводів.
Протягом другого будівельного сезону (травень — жовтень 1902 року) всі цегляні роботи майже завершили. Восени приступили до крівлі. Наступний будівельний сезон розпочався на місяць раніше — у квітні. Приступили до опоряджувальних робіт, покриття залізом головного купола і чотирьох малих бань.
Та економічна криза на початку XX століття охопила і цукрову промисловість. Харитоненко був змушений призупинити будівництво.
1911 року (майже через шість років) відновлюється будівництво Троїцького храму. Відомо, що Харитоненко мріяв у внутрішньому архітектурному оформленні собору відтворити диво, створене В.М. Васнецовим та М.В. Нестеровим в Києві — зробити розпис стін храму подібно до розпису Володимирського собору. Проте Нестеров навідріз відмовився від цієї пропозиції, дав згоду лише на написання образів для іконостасу. Ікони для сумського храму — остання творча робота Нестерова як церковного живописця. Мистецтвознавець С.М. Дурилін, близький друг художника, згадує, що ікони Троїцького собору були «в глазах самого художника лучшее, что он сделал в области церковной живописи». Нестеров написав для Троїцького храму шість ікон: Христос, Богоматір, Трійця, Святий Миколай, архангели Гавриїл і Михаїл.
У центральному куполі в нішах під вікнами було розміщено 16 образів, написаних московським художником І. І. Нивинським 1913 року. Зберігся автограф автора на одному з них. Ряд ікон для храму створив художник Кузьма Петров-Водкін.
Для проекту іконостасу Нестеров рекомендував відомого московського архітектора О. В. Щусєва. Величний мармуровий іконостас був виготовлений в Петербурзі за проектом Щусєва художником-скульптором В.В. Кузнецовим. Окрім проекту іконостасу, Щусєв створив оригінальний малюнок мозаїчної підлоги в огорожі навколо храму.
Славетний архітектор працював також і над ескізами внутрішнього оформлення собору та дзвонів. Було вирішено встановити 15 дзвонів. 12 із них відлили в Москві на заводі Самгіних і привезли до Сум у червні 1913 року.
Про встановлення дзвонів на святому храмі інформувала читачів місцева газета «Сумский вест ник». У номері від 14 червня 1913 року редакція надрукувала оголошення: «Строительный комитет по постройке нового Сумского Троицкого храма доводит да сведения жителей г. Сумы, что 16 июня после торжественной литургии имеет быть поднятие на колокольню нового храма 11 колоколов верхнего звона, до 500 пудов весом, а 23 июня, в воскресенье, после Божественной литургии предстоит поднятие на колокольню главного большого колокола 760 пудов весом, и просит пожаловать в указанные дни всех желающих: принять участие в поднятии колоколов».
Харитоненко забажав увічнити в новій церкві імена всіх членів своєї сім’ї. На найбільшому дзвоні в 760 пудів значився напис «О здравии и спасении рабов божьих Павла, Веры, Иоанна, Елены и Наталии» (маються на увазі, окрім Павла—дружина і діти), а на меншому, 330-пудовому, «Упокой, Господи, усопших рабов божьих Иоанна и Наталию» (батьки П. І. Харитоненка).
Для встановлення таких розмірів і ваги дзвонів завод Самгіних відрядив до Сум майстра Д. С. Калашникова. Під його безпосереднім керівництвом і відбулось підняття в неділю 16 червня 1913 року 11 дзвонів на дзвіницю. На це видовище, як писала газета, зібралось не менше 5 тисяч сумчан.
Через тиждень були завершені всі роботи на дзвіниці, і ввечері 22 червня під час всеношної задзвонили 11 дзвонів. А другого дня встановили 12-й, останній головний дзвін. Таким чином, на Троїцькому соборі, ще не освяченому, дзвонили 12 дзвонів. Планувалося встановити ще три. Один із них, вагою 150 пудів, відливали на заводі, а два невеликих, вагою 25 і 5 пудів, вирішили зняти із дзвіниці старої Троїцької церкви.
Для організації хору в храмі запросили оперного співака І. В. Матчинського. Освячення собору призначили на 26 вересня 1914 року. Раптова смерть П.І. Харитоненка в ніч на 13 червня, а згодом перша світова війна перешкодили цьому. Архітектор Г.К. Шольц (німець за походженням) виїхав із Сум. Син Павла - студент Московського університету Іван Павлович Харитоненко - в Сумах після смерті батька бував зрідка і спорудою храму майже не цікавився.
Будівництво храму по суті було завершено. Однак з півдня залишились штраби в фундаменті для добудови східців. Непофарбованими зостались куполи собору, в проекті намічалося на голубому фоні — золоті зірки. Іконостас встановили одноярусний, дерев'яний. Дорогоцінні церковні речі (панікадило, купіль для хрещення і т. д), що замовив Харитоненко в столицях, так і не отримали.
Після революції храм майже не змінився. Однак, під час Великої Вітчизняної війни, снарядом пошкодило центральний купол. А під час випадкової пожежі згоріла більша половина перекриття. 1945 року на кошти релігійної громади відремонтували пошкоджений пожежею верх, а 1949 року відновили купол. 1950 року в храмі провели незначний ремонт підвальних приміщень.
Тільки 1976 року науково-дослідний відділ інституту «Укрреставрація» підготував проектну документацію для повної реставрації Троїцького собору. Реставрація тривала більше десяти років. Його було пристосовано під зал органної музики. І тільки тепер, коли орган перенесли в філармонію, сумчани і гості нашого міста по-справжньому можуть оцінити велич і красу Троїцького собору.
(За матеріалами М. Синельника «Собор із синіми банями»)
