004.jpg

Управління з питань праці надає консультації роботодавцям та працівникам щодо новацій у законодавстві на час воєнного стану.

Питання. Верховна Рада ухвалила ще один закон про трудові відносини. Що в ньому нового і як вплине на трудові відносини між роботодавцями та працівниками?

Відповідь. 19 липня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі – Закон № 2352). Цим Законом запроваджені нові підходи в організації трудових відносин, а також усунуті законодавчі невизначеності Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136 (далі – Закон № 2136).

Найбільш актуальна і резонансна зміна, передбачена Законом № 2352, стосується статті 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). А саме, замість до сьогодні існуючої гарантії щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за працівниками, призваними на військову службу, запроваджено збереження лише місця роботи та посади. Тобто, звільняти мобілізованих працівників як і раніше буде заборонено, проте роботодавці вправі не виплачувати таким працівникам заробітну плату за час несення військової служби.

Однією із новацій Закону № 2352-ІХ є запровадження додаткових підстав для звільнення, розірвання трудового договору (припинення трудових відносин) з працівником, а саме:

  • у разі неможливості роботодавця забезпечувати умови праці через знищення внаслідок бойових дій його виробничих, організаційних, технічних потужностей, засобів виробництва або майна, необхідних для виконання роботи. Таких працівників вивільнятимуть за особливою процедурою;
  • у разі відсутності працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці;
  • у разі смерті працівника або фізичної особи, яка використовує найману працю, визнання їх судом безвісно відсутніми чи оголошеними померлими.

 У сфері трудового законодавства, що регулює порядок надання відпусток, Законом № 2352 запроваджено:

  • право роботодавця обмежувати тривалість відпустки працівника під час воєнного стану 24 календарними днями за поточний рік. Отже, обмеження щодо тривалості відпусток працівників, у тому числі педагогічних працівників, скасовані;
  • право роботодавця у період дії воєнного стану відмовляти працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки;
  • враховувати під час воєнного стану святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи (частина друга статті 5 Закону України «Про відпустки» не застосовується);
  • позбавити права працівника при переведенні на інше підприємство перевести грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки на таке інше підприємство;
  • виключити період військової служби зі стажу, що надає право на щорічну відпустку;
  • здійснювати виплату грошової компенсації за невикористані працівником дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки на дітей, які він не одержав за життя, членам його сім’ї, а уразі їх відсутності включати такі кошти до складу спадщини;
  • чіткий строк виплати заробітної плати за час відпустки - не пізніше останнього дня, що передує дню початку відпустки;
  • надавати протягом періоду дії воєнного стану в обов’язковому порядку працівнику (за його заявою), який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, відпустку без збереження заробітної плати тривалістю не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

З метою усунення законодавчої невизначеності окремих норм, відновлення, уточнення та конкретизації окремих механізмів, Законом № 7251:

  • поширено дію Закону № 2136 на держслужбовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні;
  • конкретизовано порядок регламентації робочого часу та визначено, що у період дії воєнного стану тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень лише для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо);
  • уточнено норму про повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та оплати праці у період дії воєнного стану. Встановлено, що не застосовується двомісячний термін повідомлення про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці (частина третя статті 32, стаття 103 КЗпП України) та введення нових умов праці та оплати праці можливе одразу ж після відповідного повідомлення;
  • відновлено механізм оплати за роботу у вихідний день шляхом надання іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (стаття 72 КЗпП України);
  • збільшено на період дії воєнного стану оплату праці у розмірі, збільшеному пропорційно збільшенню норми праці;
  • уточнено порядок та умови, за яких призупиняється дія трудового договору під час дії воєнного стану:
  1. передумовою призупинення є неможливість для обох сторін виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором, у зв’язку з військовою агресією;
  2. призупинення оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов’язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору;
  3. роботодавець надсилає на погодження військово-цивільній адміністрації наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеному лише з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування;
  4. працівнику надано право оскаржувати подібні накази у спрощеному порядку до органів Держпраці. Органи Держпраці за погодженням з військовою адміністрацією можуть внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу, що є обов’язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису. Припис може бути оскаржений роботодавцем протягом 10 календарних днів у судовому порядку;
  • визначено, що окремий механізм відшкодування працівникам та роботодавцям пов’язаних з трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, внесені зміни до інших сфер регулювання трудових відносин:

  • встановлено, що у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником;
  • у статті 29 КЗпП України встановлені нові обов’язки роботодавця перед початком роботи працівника, відповідно до яких роботодавець повинен надати інформацію про місце роботи і своє місцезнаходження, посаду і перелік обов’язків, умови праці, час роботи і відпочинку, тривалість щорічної відпустки і розмір заробітної плати тощо;
  • визначено поняття сумісництва;
  • встановлено строк позовної давності для спорів про оплату праці – три місяці з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Строки звернення до суду може бути подовжено у разі їх пропуску, проте якщо такий пропуск допущено в рамках одного року;
  • визначено, що санкція за затримку розрахунку при звільненні не може перевищувати шестимісячний заробіток працівника, незалежно від суми заборгованості та тривалості затримки розрахунку;
  • поновлено у період дії воєнного стану здійснення органами Держпраці позапланових заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, та фізичними особами-підприємцями в частині додержання вимог Закону № 2352-ІХ та з питань виявлення неоформлених трудових відносин та припинення трудового договору.

У разі виникнення проблемних питань роботодавці та мешканці Сумської міської територіальної громади можуть звернутися за роз’ясненнями з питань трудових відносин до управління з питань праці за адресою: Покровська площа, 2, 5-й поверх (вхід зі двору), каб. 502, 504 або за телефонами 701-577, 701-579.