Засоби індивідуального захисту слід використовувати у разі неможливості уникнути або в достатній мірі обмежити ризики для життя та здоров’я працівників технічними засобами колективного захисту або заходами, методами чи правилами організації роботи. У медицині ЗІЗ використовують для захисту слизових оболонок, дихальних шляхів, шкіри й одягу від контакту з інфекціями. Кожен медичний працівник має вміти користуватися ЗІЗ, оцінювати ризики та вирішувати, який саме засіб захисту й коли застосовувати. Засоби індивідуального захисту медичних працівників ЗІЗ використовують виключно за призначенням згідно з інструкціями з експлуатації, які мають бути зрозумілими для працівників.
Нормативне регулювання
З 15 січня 2019 року порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту урегульовано Мінімальними вимогами безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, які затверджені наказом Мінсоцполітики від 29.11.2018 № 1804 (далі — Вимоги). Згідно з Вимогами на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов’язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ за встановленими нормами.
Роботодавець зобов’язаний за свій рахунок придбати, видати та утримувати засоби індивідуального захисту.
Норми видачі засобів індивідуального захисту та забезпечення санітарним одягом залежать від спеціалізації медичного персоналу. Так, працівників операційних, пологових і післяпологових палат, перев’язувальних та гіпсувальних кімнат (лікарі та молодші спеціалісти з медичною освітою) безплатно забезпечують черговими ЗІЗ, до яких входять:
фартух непромокний;
рукавички гумові.
Для роботи в операційних із електроінструментами видають:
калоші діелектричні;
для роботи із кварцевими лампами — захисні окуляри.
Медикам, що працюють в процедурних кабінетах, гінекологічних, шкірно-венерологічних, хірургічних, урологічних та стоматологічних відділеннях, а також медичному персоналу кабінетів мають безплатно видавати фартух непромокний та гумові рукавички.
Забезпечення ЗІЗ медпрацівників під час епідемії COVID-19
Керівники закладів охорони здоров’я повинні організовувати навчання працівників та забезпечувати їх необхідною кількістю ЗІЗ. Учасники навчань мають засвоїти правила, як обирати, надягати, знімати та утилізувати засоби захисту.
Для захисту медпрацівників від коронавірусної інфекції використовують такі ЗІЗ:
маска;
респіратор;
халат;
рукавички;
захисний щиток/окуляри.
Зверніть увагу! Засоби індивідуального захисту, які використовують медичні працівники, мають відповідати вимогам державних стандартів.
Маска
Маски мають відповідати ДСТУ EN 14683:2014 «Маски хірургічні. Вимоги та методи випробування». Хірургічна маска захищає медиків від потрапляння великих крапель і бризок біологічних рідин пацієнта на слизові.
Маску слід використовувати:
пацієнтам із симптомами застуди або з підозрою на інфекцію, що передається краплинно-аерогенним шляхом, щоб обмежити потенційне розповсюдження респіраторних виділень;
медичним працівникам, щоб захиститися під час надання медичної допомоги та за наявності ризику утворення великих крапель і бризок біологічних рідин пацієнта;
медичним працівникам під час процедур і маніпуляцій, які вимагають стерильності, щоб захистити пацієнта від можливих інфекцій.
Також цей засіб захисту потрібно надягати:
хворим, які мають респіраторні симптоми — кашель, нежить;
здоровим людям, які перебувають у місцях великого скупчення, для додаткового захисту.
Маска запобігає зайвим дотикам руками до обличчя. Ризик занесення інфекції на слизові значно зменшується. Маску потрібно змінювати, щойно вона стала вологою, але не рідше ніж щочотири години. Не можна використовувати її повторно! Не можна чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком.
Респіратор
Респіратори мають відповідати ДСТУ EN 149:2017 «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Фільтрувальні півмаски для захисту від аерозолів. Вимоги, випробування, маркування».
Ще одна назва респіраторів — протиаерозольні респіратори. Їх потрібно використовувати під час роботи з пацієнтами, які мають інфекції, що передаються повітряно-краплинним шляхом: туберкульоз, кір, вітряну віспу тощо. Під час деяких процедур — бронхоскопії, інтубації трахеї, санації трахеобронхіального дерева, збору мокротиння тощо — патогенні мікроорганізми потрапляють у повітря з дуже маленькими часточками — дрібнодисперсним аерозолем. Хірургічна маска не може захистити від їх вдихання. У цих випадках потрібно використовувати респіратори класів захисту FFР3 і FFР2.
Під час догляду за пацієнтом з коронавірусною інфекцією медичним працівникам рекомендовано використовувати респіратор класу захисту не нижче ніж FFP2. Під час догляду за хворими, які мають інфекції з контактним або краплинним шляхом передавання, зовнішня поверхня респіратора може забруднитися мікроорганізмами. Тому їх можна використовувати лише як одноразовий засіб. Також слід замінити респіратор, щойно він став вологим. Зазвичай виробники респіраторів зазначають максимальний термін використання — не більше восьми годин безперервної роботи чи одна робоча зміна.
Халат
Халати мають відповідати:
ДСТУ EN 13795:2018 «Хірургічний одяг та білизна, застосовувані як медичні вироби для пацієнтів, хірургічного персоналу та обладнання. Загальні вимоги до виробників, процесу обробляння та виробів. Методи випробування, вимоги до характеристик та рівнів якості»;
ДСТУ EN 14126:2008 «Одяг захисний. Захист від інфекційних агентів. Вимоги до експлуатаційних характеристик і методи випробування»;
ДСТУ EN 13034:2017 «Одяг захисний. Захист від рідких хімічних речовин. Вимоги до експлуатаційних характеристик захисного одягу для обмеженого захисту від рідких хімічних речовин»;
ДСТУ EN 14605:2017 «Одяг захисний. Захист від рідких хімічних речовин. Вимоги до експлуатаційних характеристик одягу з непроникними до рідини (тип 3) або непроникними до спрею (тип 4) з’єднаннями та до предметів одягу для захисту частин тіла».
Ізоляційний халат захищає шкіру та запобігає забрудненню одягу під час роботи. Якщо халат не водостійкий, використовуйте фартух. Халат має бути завдовжки до середини литок і з довгими рукавами. Він має бути світлого кольору, щоб легше можна було ідентифікувати забруднення, з петлями для пальців або з еластичною манжетою, щоб рукава не закочувалися.
Рукавички
Рукавички мають відповідати ДСТУ EN 455-1:2014 «Захисні засоби. Рукавички медичні одноразового використання. Частина 1. Вимоги та методи випробування щодо відсутності отворів» і ДСТУ EN 16523-2:2019 «Визначення стійкості матеріалу до проникання хімічних речовин. Частина 2. Проникання потенційно небезпечних газоподібних хімічних речовин в умовах безперервного контакту».
За підозри чи підтвердженого випадку інфікування коронавірусом медичним працівникам слід використовувати нестерильні нетальковані нітрилові рукавички з манжетою до середини передпліччя.
Рукавички потрібно застосовувати:
коли є передбачуваний безпосередній контакт із кров’ю або іншими біологічними рідинами, слизовими оболонками та потенційно інфікованими матеріалами;
коли є безпосередній контакт із пацієнтами, які інфіковані патогенами, що передаються контактним шляхом;
під час роботи з потенційно забрудненим обладнанням і поверхнями, що використовують під час догляду за хворими.
Рукавички надягають останніми з усіх ЗІЗ, обов’язково поверх манжетів халату. Рукавички заборонено мити чи обробляти дезінфектантами, щоб використовувати повторно. Мікроорганізми не можуть бути абсолютно видалені з їхньої поверхні, до того ж втрачається цілісність структури рукавичок.
Захисний щиток/окуляри
Захисний щиток/окуляри мають відповідати ДСТУ EN 166:2017 «Засоби індивідуального захисту очей. Технічні умови».
Персональні окуляри та контактні лінзи не можуть бути ЗІЗ для слизових оболонок очей. Для їх захисту використовують спеціальні засоби. Захисний щиток для обличчя виготовлений із прозорого пластику, щоб забезпечити добру видимість для пацієнта та медичного працівника, який його використовує. Він може бути одно- чи багаторазовим. У щитка має бути ремінець, що регулюється, для щільного прилягання до голови та зручного носіння, а також стійкість до запотівання. Захисні окуляри повинні щільно прилягати до шкіри та мати гнучку рамку з полівінілхлориду, що легко пристосовується до контурів обличчя та рівномірно тисне. Вони можуть бути одно- чи багаторазовими. Окуляри закривають очі та ділянки навколо. Вони підходять для осіб, які носять коригувальні окуляри. Мають прозорі пластикові лінзи з покриттям від запотівання і захистом від подряпин. Ремінці, що регулюються, забезпечують міцне кріплення, щоб окуляри не зміщувалися під час клінічної діяльності.
