Екоцид територій України, який виникає через техногенні катастрофи, пов’язані із інтенсивними бойовими діями, має катастрофічні наслідки для населення щодо розповсюдження небезпечних інфекційних хвороб.

Порушення безпеки використання води поверхневих та підземних джерел через руйнування населених пунктів та інтенсивна міграція населення, зниження стресостійкості та імунного захисту організму людини, помірно високі для зимового періоду температури сприяють розповсюдженню інфекційних хвороб кишкової групи, в тому числі і вірусної етіології.

За інформацією Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України за 10 місяців поточного року кількість тих, хто захворів на ротавірусний ентерит в країні лишалася на значному рівні (близько 2900 випадків щорічно). Максимальна кількість уражених хворобою із значним перевищенням середньоукраїнського рівня зафіксована у Волинській (в 4 рази), Київській (в 2,8 рази), Львівській (у 2,3 рази), Миколаївській (в 1,8 рази), Чернігівській (в 2,4 рази) областях.

Ротавірусна інфекція (мала холера або кишковий грип) – це інфекційне захворювання, яке викликається вірусним збудником з роду Rotavirus та супроводжується ураженням шлунково-кишкового тракту і респіраторного тракту. Це досить поширене захворювання. У немовлят та дітей молодшого віку ротавірусна інфекція є найчастішою причиною діареї. Захворювання може давати спалахи серед членів замкнутого колективу (в родині, садках, школах). Ротавірус інфікує майже всіх дітей у віці 3-5 років. У неонатальний період ротавірусні інфекції трапляються, але часто є безсимптомними або з легким перебігом, можливо, через захист материнських антитіл. Частота клінічно маніфестних форм досягає піку в дітей віком від 4 до 23 місяців, які також мають найбільший ризик розвитку тяжкого захворювання, що потребує госпіталізації. Хоча повторні випадки інфікування зустрічаються часто (до 3 або більше випадків ротавірусного ентериту приблизно в 42% дітей віком до 2 років), симптоми є м’якшими з кожною наступною інфекцією. У дорослих, як правило, захворювання має субклінічний або легкий перебіг, інколи спостерігають і тяжкі випадки, особливо в імуноскомпрометованих людей і осіб похилого віку. Ротавірус також є важливою причиною нозокоміальної діареї. В індустріальних країнах вищий ризик госпіталізації через ротавірусну інфекцію виявляють у дітей, народжених передчасно, з низькою масою тіла при народженні та тих, яких не годували груддю. У помірному кліматі ротавірусний гастроентерит демонструє сезонність з піком в холодну пору року (восени та взимку в північній півкулі), з невеликою активністю захворювання протягом літніх місяців. У тропічних країнах ротавірус зустрічається цілий рік, хоча захворюваність часто збільшується в прохолодні сухі місяці.

Відомі дев’ять різновидів ротавірусу (Rotavirus), з яких тільки чотири здатні заражати людину. При цьому приблизно в 90% випадків людину вражає ротавірус A. Вважається, що приблизно до п'яти років 90% дітей вже має перехворіти на ротавірусну інфекцію та у більшості виробляється імунітет. Заразитися можна як від хворої ротавірусом людини, так і від носія інфекції. Вірусоносії можуть бути заразними кілька місяців, хвора людина - протягом перших тижнів хвороби. Ротавіруси здатні зберігати життєздатність до декількох місяців, перебуваючи у воді, фекаліях, на овочах. Зараження може відбуватися фекально-оральним, повітряно-крапельним, контактним шляхом, через молоко при грудному вигодовуванні від матері до дитини. Інкубаційний період зазвичай триває 1-5 днів, після чого з'являється характерна симптоматика хвороби. При ротавірусній інфекції найчастіше виникають біль у животі, нудота блювота, діарея, лихоманка, занепад сил, відсутність апетиту. Симптоми захворювання переважно з’являються через 2 дні після інфікування (хоча іноді інкубаційний період може тривати до 5 днів). Найбільш характерні симатоми – блювота й діарея – можуть тривати від 3 до 8 днів. Також фіксується різке підвищення температури тіла, нудота, біль і бурчання в животі. Особливо небезпечними для немовлят і маленьких дітей можуть бути додаткові симптоми (втрата апетиту, зневоднення). Через блювоту та діарею вашій дитині може не хотітися їсти або пити. Це може призвести до зневоднення, що є небезпечним для життя: в таком випадку дитина може потребувати термінової госпіталізації.

Симптоми зневоднення: занепокоєння, плач без сліз, невелике сечовипускання або сухі підгузки, запаморочення, сухість у роті та горлі, сильна сонливість, бліда шкіра, запалі очі.

Оскільки ротавірус заражає майже всіх людей ще в ранньому дитячому віці , то для профілактики недостатньо лише дотримання санітарно-гігієнічних правил. Дослідження показали, що годування груддю забезпечує захист від хвороби. Хоча діти й можуть заражатися ротавірусом 4-5 разів упродовж перших 2 років життя, частота тяжкого перебігу зменшується з кожним повторним зараженням. Тому були розроблені пероральні живі атенуйовані вакцини для запобігання тяжкому перебігу ротавірусної інфекції З 2013 року 51 країна світу включила вакцини від ротавірусної інфекції до національних програм імунізації. Результатом вищезазначеного було також і зменшення кількості випадків ротавірусного ентериту у невакцинованих дітей, дітей старшого віку та навіть дорослих, які не підпадали під вакцинацію, зменшення смертності дітей від діареї після введення вакцини

Основними методами профілактики ротавірусного гастроентериту є вакцинація та дотримання правил особистої гігієни. Вакцинація, зокрема, забезпечує захист від важких форм захворювання. Вакцина захищає немовлят від ротавірусних гастроентеритів і розвитку тяжких форм захворювання. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує вводити першу дозу ротавірусної вакцини якомога швидше після 6-тижневого віку. В Україні щеплення проти ротавірусної інфекції відносять до рекомендованих, тобто вакцинуватися можна власним коштом. Ротавірусна вакцина не внесена до Календаря профілактичних щеплень, але за власним бажанням батьки можуть вакцинувати дитину. Імунізація проводиться двома пероральними дозами ротавірусної вакцини з інтервалом не менше 4 тижнів; курс вакцинації слід розпочати не раніше 6-го тижня життя та закінчити до досягнення дитиною 6 міс. Для вакцинації від ротавірусної інфекції можна використати одну з двох вакцин, зареєстрованих в Україні та в світі: Ротарикс (курс складається з 2-х доз: першу необхідно ввести не раніше віку 6 тижнів, другу – до віку 24 тижнів, мінімальний інтервал між дозами складає 4 тижні). Ротатек (курс складається з 3 доз: першу слід ввести не раніше віку 6 тижнів і не пізніше віку 12 тижнів. Інтервал між застосуванням доз – не менше 4 тижнів. Бажано, щоб курс вакцинації, який складається з трьох доз, закінчився до досягнення дитиною віку 20-22 тижні. При необхідності третю (останню) дозу можна ввести у віці до 32 тижнів). Обидві вакцини є оральними, тобто вводяться у вигляді крапель в рот. Вакцини проти ротавірусної інфекції мають високу ефективність: 9 з 10 вакцинованих дітей сформують захист проти тяжкого перебігу хвороби, а 7 з 10 вакцинованих дітей будуть захищені від захворювання будь-якої тяжкості. ВООЗ наголошує, що використання ротавірусних вакцин має бути частиною всеосяжної стратегії боротьби з діарейними захворюваннями з розширенням профілактики (сприяння ранньому і виключно грудному вигодовуванню, миття рук з милом, поліпшення водопостачання та санітарії).

Крім того, важливо дотримуватися правил гігієни, таких як миття рук після відвідування туалету та перед прийомами їжі, а також обробка їжі та води. Пропонується ретельне миття рук з милом, особливо після відвідування туалету та перед їжею. Уникайте контакту з фекаліями та інфікованими предметами.

Не дозволяйте немовлятам облизувати або класти до рота іграшки або інші предмети. Ретельно мийте овочі та фрукти, особливо перед вживанням. Вживайте тільки кип'ячену воду. Не вживайте продукти сумнівного походження. Регулярно мийте забруднені поверхні з мийним засобом. Обробка поверхонь 70% розчином етилового спирту інактивує вірус. При перших симптомах захворювання, особливо у дітей, зверніться до лікаря.

У випадку виявлення перших ознак харчового отруєння або гострого респіраторного захворювання у вас чи вашої дитини (слабкість, підвищення температури тіла, нудота, біль в животі, блювання, пронос тощо) не займайтеся самолікуванням, а терміново зверніться до найближчої лікувальної установи за допомогою медпрацівників.

Пам’ятайте: хворобу легше попередити, ніж лікувати!