0012.jpg

У будинку № 83 по вулиці Петропавлівській з 1893 і до смерті в 1929 р. мешкала Олександра Василівна Кандиба, мати відомого українського поета, уродженця Сумщини Олександра Олеся. Олександр Іванович періодично жив у цьому будинку до своєї еміграції в 1919 році.

З житлових особняків, що збереглися на цій вулиці, красою архітектурних рішень виділяється будинок № 91 банкіра Чурилова. Його дружина Наталія Олексіївна була випускницею Петербурзької консерваторії по класу фортепіано і в 1916 році відкрила в себе приватну музичну школу, яка завдяки активності викладачів стала разом із Громадським зібранням і театром центром музичного життя міста. Будинок полковника Маринича – нині обласна медична бібліотека – являє собою один з кращих зразків архітектурного стилю модерн, в якому починаючи з 90-х рр.. ХІХ століття в місті було побудовано декілька споруд. Іншими найбільш значними пам’ятками модерна в Сумах є будинок текстильного фабриканта Лева Даниловича Чорнобильського, нині тубдиспансер, а також театр Дмитра Митрофановича Корепанова, побудований за проектом харківського архітектора Олександра Марковича Гінзбурга і відкритий у сезон 1911-1912 рр. Нині в ньому працює колектив Сумського театру для дітей та юнацтва.

Єдине в цьому районі промислове підприємство – горілчаний завод – було засноване в 1897 р. і належало відомому в місті купцю Прокофію Семеновичу Гриненку.

У сквері навпроти в 1967 р. установлений пам’ятник герою громадянської війни, уродженцю Сумщини Івану Федоровичу Федьку. Він пройшов бойовий шлях від солдата царської армії до командарма першого рангу, за бойові заслуги був нагороджений орденом Леніна і чотирма орденами Червоного Прапора. Автору пам’ятника сумському скульптору Якову Денисовичу Красножону вдалося домогтися великої портретної схожості з оригіналом, що відзначалося людьми, які особисто знали І. Ф. Федька.

Петропавлівська вулиця до революції переходила в Петропавлівський вигін, на якому влаштовувалися огляди-паради місцевого кадетського корпусу. Забудова тут була практично відсутня, а проїжджа дорога була відзначена двома липовими алеями, посадженими, за твердженням старожилів, наприкінці ХІХ століття в пам’ять про трагічно загиблу дочку Павла Івановича і Віри Андріївни Харитоненків – Зінаїду.