001.jpg

Переїхавши міст через річку Сумку, ми залишаємо Зарічний район і в’їжджаємо в Ковпаківський на вулицю Троїцьку. До Великої Вітчизняної війни існував міст, побудований у 1910 році за проектом московського інженера Тайфеля на кошти П. І. Харитоненка. Посередині по боках він був прикрашений гранітними обелісками.

На крутому березі р. Сумки здіймається пам’ятник уродженцю Сумщини, двічі Герою Радянського Союзу, прославленому повітряному асу Степану Павловичу Супруну. Він створений скульптором Я. С. Ражбою у 1947 році. У 1911 році, в пошуках кращої долі, Супруни-батьки виїхали в Канаду. У 1924 році вони з п’ятьма синами та дочкою повернулись в СРСР, а в 1926 оселилися в Сумах. З 1929 року Степан Павлович пішов до лав армії, незабаром став одним з провідних льотчиків-випробувачів країни. Брав участь у боях з японцями на території Китаю в 1939 році. У 1940 році йому було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Навесні 1940 року С. П. Супрун побував у Німеччині в складі урядової комісії із закупівлі літаків. Він зустрівся з німецькими авіаконструкторами Мессершміттом і Хейнкелем і, на превеликий подив німецьких льотчиків, робив фігури вищого пілотажу на незнайомих йому літаках новітніх конструкцій. На початку Великої Вітчизняної війни прославлений ас командував винищувальним авіаполком особливого призначення. У нерівному бої із шістьма фашистськими літаками 4 липня 1941 року відважний льотчик загинув. Посмертно нагороджений другою Золотою Зіркою. С. П. Супруну першому в роки Великої Вітчизняної війни було присвоєне звання двічі Героя Радянського Союзу.

Свою трудову біографію Степан Павлович розпочинав на Сумському машинобудівному заводі імені Фрунзе. Це підприємство було засноване в 1896 році як Сумські машинобудівні майстерні бельгійського акціонерного товариства. Найбільшим акціонером був цукровий король П. І. Харитоненко, головна контора та міська садиба якого була розташована навпроти нинішнього пам’ятника Супруну.

У нашому місті працював найбільший у Російській імперії Павловський рафінадний завод, заснований у 1869 році Іваном Герасимовичем Харитоненком і названий ним на честь сина-спадкоємця. На рубежі ХІХ-ХХ ст. завод виробляв щорічно 2 млн. 200 тис. пудів головного і кускового цукру-рафінаду.

Головна контора була перебудована з одноповерхової на двоповерхову і капітально відремонтована П. І. Харитоненком у 1913 році. При цьому фасад будинку набув урочистого неоампірного вигляду. Звідси здійснювалося управління розгалуженими володіннями цієї родини. Кожен завод, економія, торгове представництво діяли на самостійному балансі, але раз на рік бухгалтери головної контори, а також державні ревізори виїжджали для проведення звірок. За відгуками сучасників, бухгалтерія у головній конторі була в такому порядку, що можна було повсякчас навести довідку про будь-яку дрібну витрату чи прибуток, починаючи з перших років ведення справи. За часів І. Г. Харитоненка весь штат головної контори складався з 12 чоловік, включаючи прибиральницю, двірника і садівника.

З відступом від червоної лінії вулиці, у глибині двору розташована житлова садиба. П. І. Харитоненко, на відміну від свого батька, жив тут наїздами, надаючи перевагу влітку Наталіївській садибі (нині Харківська обл.), а узимку й у міжсезоння – Москві, яку дуже любив. У 1912-13 роках П. І. Харитоненко зробив капітальний ремонт і добудову старого батьківського будинку з таким розрахунком, щоб забезпечити родині максимум можливого комфорту. Системи опалення, вентиляції, водопостачання і каналізації були замінені, удосконалені і частково прокладені заново. Віконні рами, двері, паркет були замінені або відшліфовані. Відповідно до розпоряджень архітектора і побажань власника було здійснене очищення і золочення ліпнини, фарбування стін і стелі. З північної боку, порушивши симетрію, до особняка під час ремонту була зроблена прибудова, яка торцем опиралася в глуху стіну, що відокремлювала садибу від сусідів. Цілком був очищений розташований за будинком на березі Псла невеликий сад. Але жити у відремонтованому будинку Павлу Івановичу не довелося, тому що перебудову сумської садиби він здійснив незадовго до своєї кончини, яка сталася в Наталіївці 13 червня 1914 року. Особливу увагу слід звернути на зображення дворянського герба П. І. Харитоненка на декоративному фронтоні будинку. У "Потомствене Російської імперії дворянське достоїнство" Павло Іванович був зведений 18 квітня 1899 року. Тоді ж Указом імператора Миколи ІІ йому був дарований і герб.