Спасо-Преображенський собор (датування – друга половина XVIII ст., місцезнаходження – вул. Соборна, 31)
Його золоті куполи з триметровими скульптурами апостолів і 56-метрова дзвіниця з курантами видніються з будь-якої точки міста.
Сумський Соборний храм згідно зі старими актами завжди був храмом Преображення Господнього. Про рік початку будівництва можемо прочитати у архівних записах від 1802 року: «17 марта 1661 года был освящен алтарь церкви...»
Перший дерев'яний храм згорів і був відбудований в 1694 році полковником Герасимом Кондратьєвим. А майже через століття - 13 липня 1776 року - був закладений вже кам'яний соборний храм.
Будівництво кам'яної дзвіниці розпочалося трохи пізніше - 15 червня 1797 року. Великий дзвін для неї був узятий з Успенського чоловічого монастиря. Напис на дзвоні свідчить, що виготовлений він був на кошти статського радника Якова Шубського. Другий, трохи менший дзвін, пожертвував сумчанин Данило Забродський. Слід сказати, що соборний храм мав багато благодійників. Найщедрішими були Федір Філоненко, купці Пилип Сидоренко, Андрій Копилов, цеховий Матвій Алейников. Цікаво, що в архівних документах з-поміж прізвищ щедрих меценатів згадуються і жінки: Євдокія Парафієвська та Олена Крамаренко.
Цікавий і той факт, що куранти для дзвіниці Спасо-Преображенського собору виготовила англійська фірма «Бонекен» у 1884 році. Спершу механізм годинника-курантів мав чотири окремі вузли: хід годинника, бій чвертей, бій годинника та гра курантів. До речі, годинниковий механізм на дзвіниці Спасо-Преображенського собору був більш досконалим, ніж у московських кремлівських курантів. Годинник на Кремлівській Спаській башті заводився двічі на добу, а сумський - один раз на три доби.
Після багатолітнього мовчання голос нашого соборного годинника було відновлено в 1947 році відомим у місті Суми краєзнавцем І.П. Ліщинським, інженером-електриком за фахом. Прикро, але багатьох вузлів і деталей не вистачало. І зараз годинник іде, показує час, але не відбиває чверті, й відсутній курантний супровід. А як хотілося б чути не лише дзвони Спасо-Преображенського собору, а також бій його курантів!
Сучасного вигляду Спасо-Преображенський собор набрав після капітальної реконструкції в 1882-1892р.р. за проектом харківського архітектора М.І. Ловцова. Тоді ж були споруджені прибудови з північної та південної сторін. Храм став трипрестольним: головний - в ім'я Преображення Господня, південний - Благовіщення Пресвятої Богородиці та північний - Св. Великомученика Дмитрія Солунського.
Живописні роботи в інтер'єрі храму виконували художники В.Є. Маковський і К.В. Лебедєв. Все це розширення та благоприкрашення відбувалося на кошти сумських купців Дмитра та Миколи Суханових, яким вдячні сумчани установили у храмовому притворі пам'ятні дошки. Дмитра Суханова парафіяни обрали церковним старостою, після його смерті, починаючи з 1901 р., церковним старостою став П.І. Харитоненко, статський радник.
Окрасою храму є іконостас, створений із витонченого білого мармуру й зеленого малахіту. Серед ікон Спасо-Преображенського собору предметом особливого благоговіння здавна була Курська ікона Божої Матері, подарована храму курськими купцями в 1780 році. Також цінним у духовному плані є список Тихвинської ікони Божої Матері та ікона Апостола Первомученика архідиякона Стефана з частиною мощів святого. Кам'яне склепіння храму вкрите вигадливим і витонченим розписом, нашу уяву вражають ліпні оздоблення і різьблення по мармуру.
І стоїть собор, освітлений і чистий, як тоді, в сиву давнину, коли вперше тут виник, вичарувався з душ своїх прекрасних мудрих майстрів. Крізь міський гомін все сильніше звучать церковні дзвони, які закликають нас до відродження духовності.
(За матеріалами книги Т. Голуб «Спасо-Преображенський кафедральний собор»)
