007.jpg

Віта Олександрівна народилась 18 січня 1986 року в смт. Краснопілля Сумської області.

Біатлоністка, майстер спорту, член національної збірної команди України, чемпіонка та бронзова призерка Олімпійських ігор у Сочі, п’ятиразова призерка чемпіонатів Світу, переможниця й призерка етапів Кубку світу, п’ятиразова чемпіонка Європи з біатлону. Учасниця Олімпійських ігор 2010 р. у Ванкувері та 2014 р. у Сочі.

Студентка Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка. Тренери – Байда С.І., Шамрай Г.І.

Семеренко Валентина Олександрівна народилась 18 січня 1986 року в смт. Краснопілля Сумської області.

Українська біатлоністка, заслужений майстер спорту України, член національної збірної команди України. Чемпіонка Олімпійських ігор у Сочі, чемпіонка та чотириразова призерка чемпіонатів світу з біатлону, переможниця та призерка етапів Кубку світу з біатлону, чемпіонка світу серед юніорів 2004 р., семиразова чемпіонка Європи, чемпіонка світу з літнього біатлону 2011 р. у спринті, неодноразова чемпіонка першостей та Чемпіонатів України, на XXІІІ Всесвітній зимовій універсіаді виборола 4 медалі (3 срібні та 1 бронзову). Учасниця Олімпійських ігор 2006 р. у Туріні, 2010 р. у Ванкувері та 2014 р. в Сочі.

Народився 8 травня 1934 року в місті Суми.

Після закінчення Сумського машинобудівного технікуму, працював техніком-конструктором та інженером-конструктором на Сумському машинобудівному заводі ім. Фрунзе, потім інженером-конструктором і завідуючим промислово-транспортним відділом Сумського міського комітету Компартії України.

Згодом закінчив Український заочний політехнічний інститут.

З серпня 1966 року – заступник голови виконкому Сумської міської Ради народних депутатів. З червня 1968 до вересня 1980-го – голова виконкому Сумської міської Ради народних депутатів.

З 1982 по 1997 рік обіймав посади першого заступника голови виконкому Сумської обласної Ради народних депутатів, голови виконкому Сумської обласної Ради народних депутатів.

Василь Панасович Батєха – єдиний Герой Радянського Союзу, який мешкає в Сумах.

Народився він 23 березня 1919 у с. Суходіл нині Глухівського району Сумської обл. Закінчив неповну середню школу. Працював у колгоспі, на одному з підприємств м. Шостка, забійником на шахті в м. Боково-Антрацит (Антрацит) Ворошиловградської (Луганської) області. Призваний до лав Радянської Армії у 1939 році.

У боях Великої Вітчизняної війни – з серпня 1941 року. У 1942 році закінчив Буйнаківське військово-піхотне училище. Історія його власного подвигу розпочалась у серпні 1943-го після розгрому фашистських військ на Курській дузі.

Частини 92-ї гвардійської стрілецької дивізії переслідували відступаючого противника, просувалися на захід. Щоб не дати закріпитися ворогу на раніше підготовлених позиціях, були створені спеціальні загони. Один з них і очолював юний лейтенант Батєха.

Під час форсування Дніпра в районі Кременчука 27 вересня його загін під прикриттям густого туману на човнах досяг одного з островів, що був зайнятий німецькими військами, і знищив 36 гітлерівців. Особисто ним було знищено 17 ворожих солдат і офіцерів. Два дні потому під мінометно-кулеметним вогнем його рота форсувала друге русло Дніпра. В результаті чого фашисти відступили і залишили на полі бою 150 гітлерівців.

Сергієві Табалі, котрий загинув, обороняючи летовище в Донецьку, присвоїли звання «Почесний громадянин міста Суми».

Відповідне рішення депутати міської ради ухвалили 17 грудня.

Ініціювала його громадськості міста. «За» проголосували 58 обранців.

Звання «Почесний громадянин міста Суми» Сергій Табала удостоєний, зазначено в преамбулі рішення, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу».

Він став третім сумчанином, котрий удостоєний цього звання посмертно. Раніше подібні рішення міська рада ухвалила щодо загиблих Героя Майдану Олексія Братушки та ще одного учасника АТО Олександра Аніщенка.

Нагадаємо, Сергій Табала на позивний «Сєвєр» загинув 6 листопада, захищаючи аеропорт у Донецьку. До війська юнак пішов добровольцем. Служив у 5-му окремому батальйоні Добровольчого Українського корпусу «Правого сектору».

16 грудня Сергієві мало б виповнитись 19 років.

Народився 01 листопада 1949 року у с. Лозне, Чернянського району, Бєлгородської області.

Після закінчення школи вступив до Українського заочного політехнічного інституту, м. Харків, який закінчив у 1972 році.

Трудову діяльність розпочав у 1972 році на посаді інженера Харківського турбинного заводу ім. С.М. Кірова. З листопада 1972 р. по жовтень 1973 р. проходив службу у Збройних Силах СРСР. З 1973 року по 1976 рік працював у виробничому об’єднанні «Харківські електроцентралі» на посадах машиніста котла, начальника зміни котлотурбінного цеху. З лютого 1976 року по лютий 1979 року знаходився у закордонному відрядженні, працював начальником господарства, інженером-теплотехніком в групі Радянських військ в Німеччині (у військових частинах п.п. № 27486, 51829). З лютого 1979 р. по червень 1986 р. займав посади у Харківському об’єднанні «Харківенерго» від заступника начальника цеху до заступника головного інженера. З червня 1986 р. по липень 1991 р. займав посаду директора Сумського підприємства теплових мереж. У 1991 році був обраний директором орендного підприємства теплових мереж.

Народився 17 грудня 1969 року в місті Суми.

Навчався у Сумській середній школі № 4, був сумлінним та старанним учнем, брав активну участь у суспільному житті школи, спортивних змаганнях і культурно-виховних заходах.

З 1987 року по 1993 рік навчався у Сумському державному педагогічному інституті імені А.С. Макаренка на факультеті фізичного виховання. Під час навчання працював у 4 школі вчителем фізичної культури.

З 1990 року по 1992 рік працював пожежником у воєнізованій пожежній частині № 7 міста Суми.

Військову службу у Службі безпеки України проходив з 1993 року. З 2008 року обіймав посаду заступника начальника відділу Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України в Сумській області.

Герой Небесної Сотні народився 10 квітня 1975 року.

Закінчив Сумській державний університет.

На життя заробляв перевезеннями, був приватним підприємцем.

В Олексія було хобі. На вихідні він брав рюкзак і вирушав у піші походи на десятки кілометрів. Подорожувати любив сам. Ходив не дорогами, а тільки за компасом. Знав всі пам’ятні місця Сумщини.

«В січні, як все почалося на Грушевського, я відчував, що маю його втримати… Бо не повернеться… В лютому не послухався, сказав: «Батя, не роби з мене пацюка. Я буду через два дні». Обіцянку виконав… Через два дні його й привезли… В труні…», — згадує батько Олексія Братушки Сергій Федорович.

Народився 2 червня 1936 р. у Сумах. Один із найкращих майстрів спортивної ходьби в історії легкої атлетики. Заслужений майстер спорту. Олімпійський чемпіон 1960 і 1968 рр., чемпіон Європи 1974 р., срібний призер Олімпійських ігор 1972 р., бронзовий – 1964 р., на чемпіонатах Європи здобув срібну (1966) та бронзову (1962) медалі.

Встановив найвищі світові результати у 1955 і 1958 рр. Прізвище Володимира Степановича занесено до Книги рекордів Гіннеса.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора і «Знак Пошани», орденом «За заслуги» III ступеня. Кавалер срібного олімпійського ордена.

У 2012 році обраний Членом Зали Слави Міжнародної Асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF). Це найвища відзнака досягнень легкоатлета, вінець спортивної кар’єри, що віншує його перемоги і рекорди.

А починалося все з вболівання за свого товариша, який займався спортивною ходьбою. На міських легкоатлетичних змаганнях той умовив Володю вийти на дистанцію разом з ним. І вони фінішували з однаковим результатом. На новачка звернули увагу, але пройшли роки, перш ніж ім’я Володимира Голубничого стане відомим.

Народився 12 серпня 1945 р. в с. Коровинці Недригайлівського району Сумської області. Пройшов шлях від теслі до керівника найвищого ґатунку. Відзначений найвищою нагородою Української православної церкви – орденом Св. князя Володимира. Доктор економічних наук.

Будівельник, лідер, організатор, учений – усе це про нього.

Закінчивши Сумський будівельний технікум, Анатолій Єпіфанов надовго пов’язав життя з будівництвом. У серпні 1965 р. він розпочав трудову біографію теслею будівельного управління «Промбуд-1» тресту «Сумхімбуд». Працював майстром дільниці, через півроку – інженером із технічного нагляду в управлінні капітального будівництва облвиконкому.

За десять років роботи в будівництві (також навчання у Харківському державному університеті, де одержав кваліфікацію економіста) Анатолій Олександрович набув досвіду, досяг професійної майстерності, зміцнив авторитет. У 1975 р. став начальником управління капітального будівництва міськвиконкому. Наступна сходинка – управління капітального будівництва облвиконкому.

За безпосередньої участі Анатолія Олександровича був розроблений генеральний план забудови міста, який майже повністю втілений у життя: зведені мікрорайони по вулиці Харківській, виросли 9-й та 10-й мікрорайони, розширені вулиці Харківська та Курська, споруджено багато нових навчальних закладів і дитсадків. А ще – міст через р. Псел, театр імені Щепкіна, Театральна площа, третя черга очисних споруд.