003.jpg

Народився 18 жовтня 1937 р. у м. Харкові. Переїхав до Сум у 1950 р. Закінчив Сумську середню школу № 4. З 1955 р. навчався у Харківському політехнічному інституті, по закінченні якого пішов працювати майстром на СМНВО їм. М.В. Фрунзе. Згодом, у 1965 р., став начальником 6-го цеху одного з головних підрозділів заводу. З 1969 р. – головний інженер підприємства, а з 1973 по 1986 рік обіймав посаду директора. З 1986 по 1989 рік - Міністр хімічного та нафтового машинобудування СРСР. З 1989 по 2007 рік знову зайняв посаду директора підприємства. Має звання доктора технічних наук. За вагомий внесок у розвиток підприємства був обраний і залишається до сьогоднішнього дня Почесним головою правління ПАТ «СМНВО ім. Фрунзе».

Не буде перебільшенням сказати, що Володимир Матвійович Лук’яненко – один із найавторитетніших господарників України. На посаді голови правління ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе», – вмілий керманич, який зумів провести виробничий корабель поза усі економічні рифи. Об’єднання перетворилось на великий машинобудівний комплекс, продукцію якого знають і цінують як в Україні, так і за кордоном.

Вдихаючи життя у потужний механізм підприємства, Володимир Матвійович ніколи не забуває про місто, допомагає йому рости.

Володимир Лук’яненко постійно займається науковою діяльністю. Впродовж багатьох років бере активну участь у дослідницькій та пошуковій роботі, є автором багатьох винаходів, захищених авторськими свідоцтвами та патентами, академік Академії інженерних наук і академік Академії технологічної кібернетики України завжди в роботі.

Нагороджений двома орденами Леніна (1981, 1985), орденом Жовтневої революції (1976), орденом Трудового Червоного Прапора (1971), медаллю «За доблесну працю. На ознаменування 100-річчя з дня народження В.І.Леніна» (1970); орденом «100-річчя визволення від османської неволі» (Народна Республіка Болгарія, 1987); орденом князя Ярослава Мудрого ІV ступеня (2012, за визначний особистий внесок у розвиток вітчизняного машинобудування, впровадження сучасних технологій у виробництво, багаторічну плідну працю) та V ступеня (2007, за значний особистий внесок у розвиток вітчизняної машинобудівної промисловості, вагомі трудові звершення, багаторічну самовіддану працю та з нагоди 70-річчя від дня народження), орденом «За заслуги» І ступеня (1997, за значний особистий внесок у формування нових економічних засад суспільства, вагомі професійні здобутки), ІІ ступеня (1997, за визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, та з нагоди шостої річниці незалежності України) та III ступеня (1996, за заслуги у розвитку машинобудування, значний особистий внесок в освоєння випуску нових видів конкурентоспроможної машинобудівної продукції); орденом Святого князя Володимира (1997), орденом «Золотий Меркурій» (1997).

27 лютого 2004 р. Указом Президента України за видатні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку вітчизняного машинобудування, впровадження прогресивних форм господарювання та освоєння нових видів продукції, багаторічну плідну діяльність присвоєно звання Героя України.

Автор та співавтор понад 90 друкованих праць, 8 авторських свідоцтв.

У жовтні 2002 р. сесія Сумської міської ради присвоїла Володимиру Матвійовичу Лук’яненку звання «Почесний громадянин міста Суми».

Нині Володимир Матвійович на заслуженому відпочинку. Він – пенсіонер.