Звання “Почесний громадянин” існувало задовго до революції. Воно було встановлено в Росії в 1832 р. Надавалося воно, як сказано в енциклопедії, вихідцям з міщанства і духівництва, а також тим, хто мав вчений ступінь, артистам імператорських театрів, художникам тощо.

Це звання надавало певні привілеї: право на свободу пересування, вибору місця проживання, звільняло від сплати подушної податі, рекрутської повинності. Почесний громадянин не підлягав тілесним покаранням, мав право участі в місцевому самоврядуванні тощо. Присвоювалось тільки з дозволу імператора.

Якою ж була процедура присвоєння цього почесного звання? Клопотання про присвоєння цього звання міською думою надсилалось харківському губернатору, який виходив на міністра внутрішніх справ. Дозвіл на присвоєння звання давав імператор.

В Сумах першим “Почесним громадянином м. Суми” в 1873 р. став харківський губернатор князь Дмитро Миколайович Кропоткін. Через рік ним став Міністр народної освіти граф Дмитро Андрійович Толстой. За які заслуги перед містом були удостоєні вони цього високого звання - розшукати матеріали в архіві не вдалось.

В списку значаться наші відомі сумчани: Дмитро Іванович Суханов, Віктор Іванович Золотницький, Іван Герасимович Харитоненко, Павел Іванович Харитоненко, Микола Васильович Сібільов.

Цей список очолює комерційний радник Дмитро Іванович Суханов. Так - так, саме він, а не Харитоненко, як думає більшість, в 1882 р. удостоєний цього високого звання. Батько і син Харитоненки також є у цьому списку, але вони стануть “Почесними громадянами міста” значно пізніше.

Д.І.Суханов не досяг таких комерційних висот, як І.Г.Харитоненко, хоча й починали вони разом. Та на потреби міста тратив щедро. Як людина віруюча, добро робив в тайні, не афішував своїх добрих вчинків. На його кошт було перебудовано (вважайте, збудовано заново ) Спасо - Преображенський собор - окрасу нашого міста, незмінним старостою якого був Д. Суханов. Він був учредителем хресного ходу з іконою Шпилівської Богоматері, устроїтелем соборного хору та церковноприходської школи. Жертвував кошти міській богодільні; був засновником Сумського громадського банку. На його кошт створена Сумська пожежна команда. Це далеко не повний перелік благодіянь Д.І. Суханова. Похований Д.І. Суханов на міському цвинтарі біля церкви Петра і Павла.

Ім’я таємного радника Віктора Івановича Золотницького мало відомо сучасним жителям м. Суми. А в ХІХ ст. його добре знали, поважали й саме тому в 1887 р. міська Дума клопотала про присвоєння йому звання “Почесного громадянина м. Суми”.

В 1891 р. та 1898 р. “Почесними громадянами м. Суми” стали І.Г.Харитоненко та П.І.Харитоненко.

Іван Герасимович був сьомою дитиною у великій родині Герасима Омеляновича та його дружини Варвари Іванівни. Батько - “войсковой обыватель Слободы Низшей Сыроватки (1811 - 1829 гг.), волостной голова в Слободе Нижняя Сыроватка Сумского уезда, Сумской 3-й гильдии купец”. Іван Герасимович народився 25 вересня 1822 року, хрещений в Архангело-Михайлівській церкві Нижньої Сироватки. “17 мая 1872 г. определением правительствующего сената с женой и сыном возведен в потомственные почетные граждане ( Указ по департаменту герольдии от 31 августа 1872 г. № 6895); 9 апреля 1876 г. всемилостивейше пожалован в звании коммерции советника; статский советник (1885 г.); действительный статский советник (1886 - 1891 гг.). Городской голова г. Сумы (1867 - 1873 гг.); губернский гласный (1885 - 1886 гг.).”

Благодійна діяльність Івана Герасимовича була відома далеко за межами нашого міста. У 1885 році він побудував цегляний 3-поверховий будинок й пожертвував його на потреби Харківського університету. У цьому ж році урядом засновано 18 стипендій імені І. Харитоненка. У 1882 році він на свій кошт облаштував Олександро - Невську домову цегляну церкву при сумському реальному училищі.

Архівні документи свідчать, що в 1865 році Харитоненка нагороджено золотою медаллю на “Анненской ленте для ношения на шее” на значні пожертвування на облаштування в м. Суми громадської пожежної команди. А напередодні нового 1872 року (31 грудня 1871 р.) за старанність на службі та значні пожертвування при побудові Сумської міської лікарні Івана Герасимовича було нагороджено орденом “Святої Анни” ІІІ ступеня. 26 червня 1874 року йому вручили орден “Святого Станіслава” ІІ ступеня за особливі труди у званні почесного опікуна Сумського реального училища. 15 листопада 1886 року “Всемилостивейше объявлена высочайшая благодарность за пожертвования 30 тысяч рублей на устройство храма при Сумском реальном училище”. 28 квітня 1890 року нагороджений орденом “Святого Станіслава” І ступеня за заслуги по духовному відомству. 18 листопада 1872 року Івана Герасимовича Харитоненка було обрано міським головою Сум.

Помер І.Харитоненко 30 листопада 1891 р. в м. Суми. Вдячні сумчани на народні кошти спорудили пам’ятник “Почесному громадянину.”

Серед почесних громадян нашого міста - син Івана Герасимовича Харитоненка - Павло Іванович Харитоненко. Зберігся лист П. Харитоненка, в якому він дякує за присвоєння звання почесного громадянина міста: “Чрезмерно обрадовали уведомлением о избрании меня думою почетным гражданином дорогого мне города Сумы. Лично хотелось представителям думы отвесить поясной поклон за такое исключительное внимание, но, будучи вынужден делами, выехать на некоторое время в Москву, лишен этой возможности, а потому прошу вас в ближайшем заседании думы передать господам гласным, что я почтительно принимаю особый знак внимания, искренне и сердечно за него благодарю и что воспоминания о нем сохраню в глубине лучшей части моей души”.

Разом із П.І. Харитоненком Дума клопотала за директора Сумської Олександрівської гімназії. Звання “Почесний громадянин м. Суми” було присвоєно “ В знак искренней признательности городского общества за 25-летнюю благотворительную деятельность в должности директора Сумской Александровской гимназии” Миколі Васильовичу Сібільову.

Як бачимо, серед почесних громадян були і громадські діячі, і підприємці, і діячі освіти.

Почесними громадянами інших міст були також наші земляки. Почесним громадянином м. Києва був М. Терещенко. “Старий Микола” - шанобливо називали його кияни. За ті роки, що судилося йому прожити в Києві, М. Терещенко встиг продемонструвати киянам свою щедру вдачу. 2 млн. крб. ( тогочасних, повноважних, золотих) витратив він на потреби Києва: не менше як по 100 тис. крб. виділив на велику лікарню для чорноробів з амбулаторією; дівочу торговельну школу; нічний притулок; на фінансування будівництва політехнічного інституту; міського музею. Під час спорудження Володимирського Собору його коштом виконано Срібний престол та позолоту бань.

В 1917 р. звання “Почесний громадянин” було скасовано як буржуазне. Хоча ідея нагороди окремих особистостей за певний вклад у розвиток міста залишилась.

З роками воно відродилось. Звання “Почесний громадянин міста” Сумська міська Рада народних депутатів за часів радянської влади присвоювала кілька раз.

Кілька десятиліть тому його удостоїлись командир 50-го стрілецького корпусу, Герой Радянського Союзу генерал - лейтенант С. Мартиросян, командир 167-ї Сумсько-Київської стрілецької дивізії генерал - майор І. Мельников та заступник командира 1140-го полку з політичної частини підполковник А. Протопопов - під чиїм командуванням військові з’єднання брали участь у визволенні Сум і області від фашистів.

В 1971 р. звання “Почесний громадянин м. Суми” присвоєно льотчику - космонавту СРСР, Героєві Радянського Союзу А.В. Філіпченку і генерал-полковнику авіації, тричі Герою Радянського Союзу І.М. Кожедубу, уроженцю с. Ображівка Шосткінського району.

В 1994 р. на сесії міської Ради народних депутатів було затверджено нове “Положення про звання “Почесний громадянин м. Суми”, за яким це звання присвоюється як громадянам України, так і інших країн за особливі заслуги перед містом, а саме: за особистий вклад у захист і визволення міста від фашистів; у відбудову міста в післявоєнний період; у розвиток економіки міста, охорони здоров’я, науки, освіти, культури; у виховання молоді; тих, хто прославили місто на Олімпійських іграх, інших престижних спортивних змаганнях; на міжнародних фестивалях тощо.

Першим за часи незалежності України звання «Почесний грмоадянин міста Суми» було присвоєне М.П. Лушпі.

У 2004 році Сумська міська рада затвердила нове Положення про Почесне звання, а у 2014 році до нього були внесені зміни.

З 1994 по 2020 роки звання «Почесний громадянин міста Суми» було присвоєне більше 40 видатним землякам.