Народився 19 березня 1995 року у м. Суми у родині економіста Ворони Олександра Васильовича, уродженця м. Суми та бухгалтера-економіста Ворони Ірини Родіонівни, уродженки м. Сміла Черкаської області.
З 03.09.2001 року до 28.05.2010 року навчався у Сумській спеціалізованій школі І-III ступенів №9 (профільний предмет - математика).
З 01.09.2010 року до 03.06.2013 року здобував освіту за спеціальністю «Економіка підприємства» у Машинобудівному фаховому коледжі Сумського державного університету.
Більшу частину вільного від навчання часу приділяв спорту - займався плаванням, волейболом, боротьбою (кікбоксинг). Брав участь у змаганнях, де отримував нагороди.
Крім спорту, Артура цікавила українська література. Захоплювався працями філософів, творами українських письменників та теоретиків (Сковорода Г., Стус В., Хвильовий М. та багато інших). Почав формувати власну бібліотеку.
З листопада 2013 року до лютого 2014 року брав участь у Революції гідності заради оновлення й морального відродження України та українців.
У лютому 2015 року Артур прийняв для себе доленосне рішення - став на захист Батьківщини та розпочав службу в окремому загоні спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Національної гвардії України з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області.
З 2017 до 2019 року опановував спеціальність «Менеджмент» на «Економіко-правовому факультеті» Маріупольського державного університету. Артур був активним та всебічно розвиненим студентом, який постійно брав участь у науковому, культурному та громадському житті університету. Навчаючись на заочній формі, був розвідником (старшим кулеметником) 1-го відділення 2-ої бойової групи розвідки спеціального призначення ОЗСП «Азов». Старший солдат Ворона Артур Олександрович (позивний «Ігла») виконував завдання зі спеціальної, загальновійськової розвідки та контрдиверсійної боротьби снайперськими групами.
У першій декаді лютого 2022 року спливав термін служби за контрактом у вказаному підрозділі. Проте, знаючи, що існує досить висока ймовірність повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, продовжив службу та відчайдушно захищав від загарбників цілісність Батьківщини.
15 квітня 2022 року (дата смерті відповідно до свідоцтва про смерть) перервався зв’язок командира зі старшим солдатом Вороною Артуром. В цей час колона бійців проривалася з морського порту до тоді ще єдиного не захопленого ворогом у м. Маріуполь місця – ПрАТ «Металургійний комбінат Азовсталь». Під час збройної відсічі, за словами побратимів, його було важко поранено. Довгий час доля хлопця була невідома. Лише в березні 2023 року тіло Ворони Артура було доставлено на територію України.
24 березня 2023 року у Володимирському патріаршому кафедральному соборі було завершено чин похорону загиблого захисника. Поховали бійця на Берковецькому кладовищі м. Київ.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України №343/2022 «Про відзначення державними нагородами України» Артур Олександрович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Рішенням Сумської міської ради від 31 травня 2023 року № 3727-МР Вороні Артуру Олександровичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).
