Народився 5 квітня 1976 року в м. Суми в сім’ї робітників.
З 1983 року до 1993 року навчався у Сумській середній школі І-III ступенів № 15. З дитинства хлопчик захоплювався різними видами спорту: спортивною гімнастикою (здобув чисельні нагороди), волейболом, футболом, грав у шахи.
У 1993 році вступив до Сумського державного педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка, який закінчив у 1999 році та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фізичне виховання», здобувши кваліфікацію «вчитель фізичного виховання».
У 2013 році закінчив Харківський регіональний інститут Державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України та отримав другу вищу освіту за спеціальністю «державне управління».
З 2004 по 2005 рік працював майстром з виробництва ТОВ «Суми-транстур».
З 2007 року розпочав свою трудову діяльність у Ковпаківській районній в м. Суми адміністрації – головним спеціалістом відділу комунального господарства та благоустрою.
Олег Юрійович пройшов шлях від головного спеціаліста до начальника управління. Понад 12 років він успішно опікувався напрямком підтримки підприємництва, торгівлі та захисту прав споживачів. Як доброзичливий та професійний керівник зґуртував колег та створив дружній колектив, в якому користувався авторитетом. За багаторічну сумлінну працю, відповідальність, високий професіоналізм, активну громадянську позицію був нагороджений Подяками, Грамотами, Почесними грамотами міського голови, голови Сумської обласної державної адміністрації, Сумської обласної ради.
Не зважаючи на активний та напружений професійний ритм життя, Олег встигав брати участь у змаганнях команд представників виконавчих органів Сумської міської ради з футболу, футзалу, волейболу та здобувати призові місця. Дуже полюбляв подорожі на велосипеді, а взимку вправно їздив на ковзанах та лижах. Спорт завжди був частиною його життя.
Останні роки у Олега Юрійовича з’явилося нове хобі – працювати з деревом. Його дерев’яні витвори: предмети декору, шахи та багато іншого, мали вигляд не гірше за фабричні, адже були зроблені з любов’ю.
Як на роботі, так і в особистому житті Олега знали як добру, чуйну та самовіддану людину, завжди готову прийти на допомогу усім, хто цього потребував. Був надійним товаришем та люблячим сім’янином. Поважав закон і завжди працював на благо Сумської міської територіальної громади.
З початку повномасштабного вторгнення військ рф на територію України максимально підтримував місто і жителів, разом з підприємцями забезпечував магазини та склади продуктами, був одним із тих, хто допомагав евакуйовувати сумчан під час відкриття «зелених коридорів».
Згодом, як свідомий громадянин України, прийняв для себе доленосне рішення – вступив до лав Збройних Сил України. 18 квітня 2022 року солдат Дубицький був мобілізований на посаду гранатометника 2-ої спеціальної роти військової частини А4270.
З 11 жовтня 2022 року брав безпосередньо участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) у Донецькому операційному районі.
12 листопада 2022 року в районі н. п. Нью-Йорк Донецької області, у нічний час, ворог намагався провести розвідку позиції. Солдат Олег Дубицький розпочав оборонний бій з використанням стрілецької зброї і ручних гранат, в результаті чого було знищено ворожу розвідувальну групу.
Напередодні нового 2023 року Олег приїздив до Сум. Тоді, за особисту мужність, героїзм, незламність духу, виявлені під час оборони рідного міста від російських загарбників з перших днів вторгнення та захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, отримав почесну відзнаку Сумської міської ради «За заслуги перед містом» III ступеня.
З початку лютого виконував бойові завдання в умовах, пов’язаних з ризиком для життя: здійснював оборону опорного пункту в м. Бахмут, прикриття бійців-побратимів, брав участь у постачанні провізії та боєкомплектів на позиції, що допомагало тримати оборону.
Олег Юрійович говорив: «Якщо не я, то хто?!».
17 лютого 2023 року, рятуючи своїх побратимів з Сумщини та захищаючи опорний пункт від атаки ворога, солдат Дубицький пішов у наступ самотужки та загинув від ворожої кулі.
Олег Юрійович Дубицький є прикладом героїзму, відваги та мужності: рятував своїх побратимів ціною власного життя.
Поховали Героя на Алеї Слави на Ново-Центральному Баранівському кладовищі.
У Олега Юрійовича залишились мати, любляча дружина та дві чудові донечки: Аліна (1995 р. н.) та Анастасія (2006 р. н.). Батько дуже пишався своїми талановитими дівчатками. Аліна в шкільні роки займалася танцями, а зараз має власну сім’ю. Анастасія з дитинства захоплювалася малюванням, закінчила Сумську дитячу художню школу ім. М.Г. Лисенка, брала активну участь у міських, обласних виставках-конкурсах, посідаючи призові місця. Не меншим захопленням було і декламування віршів відомих українських поетів, зокрема Ліни Костенко, а згодом прокинувся талант до написання власних віршів. Смерть батька дуже болісно вразила дівчат. Анастасія написала вірш, присвячений татові, який зі сльозами на очах прочитала на творчому звіті театрального колективу «Креатив» 22 липня 2023 року на майдані Незалежності.
Дівчатка говорять: «Намагаємося жити, хочемо, щоб батько нами пишався. Віримо, що він нас чує, бачить, як ми посміхаємося».
Рішенням Сумської міської ради від 26 квітня 2023 року № 3675-МР Дубицькому Олегу Юрійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).
Указом Президента України від 01 травня 2023 року № 256 «Про відзначення державними нагородами України» Олег Юрійович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Світла пам’ять про мужнього воїна назавжди залишиться в серцях його рідних, близьких, друзів, колег та сумчан!
