Народився 21 вересня 1986 року в с. Токарі Сумського району Сумської області.
З вересня 1993 року до липня 2003 року навчався у Токарівській загальноосвітній школі І-III ступенів, де одержав атестат про середню освіту.
У червні 2004 року закінчив Хотінський професійний аграрний ліцей за спеціальністю «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водій автомобіля категорії «С».
Одразу після закінчення навчання розпочав свою трудову діяльність трактористом у ТОВ «Сумські лани», згодом трактористом-машиністом у ТОВ «Хлібодар» Сумського району, водієм навантажувача відділу логістики ТОВ «Керамейя», слюсарем тракторної бригади фермерського господарства «Мрія-СК».
У липні 2010 року Олександр одружився, а у грудні у чоловіка народилася донечка Ангелінка – маленька копія свого татуся. Весь свій вільний час батько присвячував дочці: разом гралися, їздили до річки, рибалили. Олександр намагався навчити її всього, що знадобиться у дорослому житті. Як справжній чоловік, на честь своєї донечки, посадив садочок із різноманітними плодовими деревами.
З 2010 до 2018 року працював слюсарем-ремонтником 4-го розряду у ВАТ «Сумихімпром», продовжував підвищувати кваліфікацію за професією «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» у Сумському національному аграрному університеті, після закінчення якого у 2019 році отримав категорії водія «В1», «Е1».
2019 року Олександр був прийнятий на посаду тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва ТОВ «Агрофірма – ВелесА», а з жовтня цього року – ТОВ «АВІС – УКРАРРО». В колективі Олександр користувався повагою, оскільки був людиною ввічливою, доброзичливою, завжди приходив на допомогу всім, хто цього потребував. За професійне виконання виробничих завдань, відповідальність і любов до техніки, ідеальну чистоту на робочому місці був нагороджений Почесною грамотою.
Олександр завжди був душею компанії, мав багато друзів. Він був людиною з великим серцем, завжди усміхнений, добрий, порядний.
Коли Олександр придбав земельну ділянку, то мріяв власноруч побудувати на ній затишний будинок для родини. Чоловік мав чимало амбітних задумів, планів, яким, на жаль, не судилося реалізуватися. 24 лютого 2022 року, попри проблеми зі здоров’ям, Олександр Леонідович, не вагаючись пішов на захист Сумщини та Батьківщини. Спочатку приєднався до територіальної оборони, а згодом вступив до лав Збройних Сил України.
5 березня 2022 року був мобілізований до окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького — спеціальної військової частини у складі Сухопутних військ Збройних Сил України на посаду навідника 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 4-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону у званні «старший солдат».
З травня 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) у Донецькому операційному районі. З надлюдською стійкістю Олександр разом з побратимами утримували свої позиції проти ворожої артилерії та танків. Олександр завжди говорив: «А хто, як не ми!», «Все буде Україна!».
Влітку 2022 року був поранений, тричі отримував контузії, проте залишався «на передовій».
18 квітня 2023 року життя Олександра обірвалося від травм, несумісних з життям, які військовослужбовець отримав внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області. До останнього подиху він був вірним військовій присязі, українському народові та Батьківщині.
У Героя залишились батьки, сестра, любляча дружина, чудова донечка, похресниці.
Поховали Олександра на Алеї Слави на Ново-Центральному Баранівському кладовищі.
Рішенням Сумської міської ради від 26 липня 2023 року №3776-МР Литвиненку Олександру Леонідовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).
Світла пам’ять про мужнього воїна назавжди залишиться в серцях його рідних, близьких, друзів та мешканців Сумщини.
