Народився 29 квітня 1993 року в місті Суми. Дитинство, юність та початок дорослого життя пройшли у рідному місті. У 2008 році закінчив дев’ятий клас Сумської спеціалізованої школи І-III ступенів № 7 і вступив на навчання до Сумського машинобудівельного коледжу.
В дитячі роки Анатолій любив відвідувати гурток театральної творчості у Будинку культури імені Фрунзе. Активно займався кінним спортом у Сумській кінно-спортивній школі – ДЮСШ. Брав участь у міських та обласних змаганнях.
Завдяки шкільному тренеру-викладачу, з яким у хлопця склалися дружні відносини, Анатолій багато мандрував до лісу, у гори, займався альпінізмом. Саме в цей час відбувалось зростання і формування особистості хлопця, його світогляду і вольового духу.
У 2012 році Анатолій закінчив машинобудівний коледж за спеціальністю «технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях» і вступив на III курс Сумського державного університету. Влітку працював у ПАТ «Сумське НВО» на посаді «оператор верстатів з програмним керуванням». Анатолій був дуже відповідальною людиною, в його житті не було періоду, коли він не вчився або не працював.
Навчаючись в університеті, Анатолій відвідував кафедру військової підготовки, де були створені всі необхідні умови для якісної підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, закінчивши яку, отримав звання «молодший лейтенант».
Потому працював інженером-технологом у сфері машинобудування та продовжував навчатися в аспірантурі за спеціальністю «метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка».
Анатолій брав активну участь у громадському житті міста: спортивних змаганнях, місцевих виборах депутатів (балотувався до Сумської міської ради 7-го скликання), зустрічах з письменниками.
З листопада 2013 року до лютого 2014 року був безпосереднім учасником Революції Гідності заради оновлення й морального відродження України та українців.
Анатолій, як свідомий громадянин України, вважав моральним обов’язком стати на захист Батьківщини проти відкритої агресії з боку російської федерації ще на початку 2015 року. Свій перший бойовий досвід отримав на Донеччині у складі Добровольчого українського корпусу, відбиваючи від загарбників н.п. Піски.
Боєць, незламний Герой російсько-української війни, наказом голови Всеукраїнського об’єднання «Країна» у вересні 2015 року був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».
Повернувшись із фронту, на волонтерських засадах брав активну участь у роботі Центру надання соціальних, медичних та психологічних послуг учасникам бойових дій, учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей Сумської міської ради.
У лютому 2020 року Анатолій одружився, а у березні 2021 року у чоловіка народилась донечка, яку він дуже любив і приділяв весь свій вільний час. Люблячим і турботливим батьком запам’ятали Анатолія рідні та знайомі. Попереду було довге та щасливе сімейне життя, але все зруйнувала війна.
Вже 24 лютого 2022 року Анатолій приєднався до 150-го батальйону 117-ї бригади сил ТрО Збройних Сил України, став командиром взводу розвідників в/ч А 4270.
Після виходу військ рф із Сумської області, Анатолій Павлович прийняв для себе доленосне рішення – став до лав Збройних Сил України та вирушив на Донецькій напрямок. Спочатку був Торецьк, Майорськ, Часів Яр, Нью-Йорк, невдовзі – Бахмут.
З метою вшанування Героя за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою та побожним народом, рішенням митрополита Київського і всієї України Єпіфанія у липні 2022 року лейтенант Антонов відзначений медаллю святого великомученика Юрія Переможця.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, наказом командира 211-го окремого спеціального батальйону у листопаді 2022 року нагороджений орденом «Спасителя».
У березні 2023 року Анатолій Антонов приїздив до Сум у п’ятиденну відпустку та дав одне з останніх своїх інтерв’ю. На той момент чоловік провів під Бахмутом майже пів року. Він казав: «Немає п’яти хвилин тиші в місті, окрім якихось проміжків вночі, а так – стволка, 122 мм, 152 мм, міномети усіх калібрів. Недооцінювати ворога точно не треба. Якщо це прийшов тільки-но мобілізований боєць і нічого не вміє, то, якщо це людина мотивована й здатна навчатися, то через місяць він буде вміти багато». Найболючішим моментом служби на передовій для чоловіка було втрачати друзів і не мати можливості евакуювати їх тіла. «Їх фізично немає можливості забрати. А ти проїжджаєш повз тіла і розумієш, що десь його чекає дружина, дитина, мати», – пригадував Анатолій.
В квітні 2023 року Анатолій відсвяткував свій 30-тий день народження. Мама подарувала синові книгу Боріса Джонсона «Фактор Черчилля», оскільки читати книжки – улюблене заняття Анатолія з дитинства. У підлітковому віці хлопець перечитав майже всього Ремарка, цікавився письменниками-сучасниками: В. Бобровичем, Я. Ілляшем та іншими. Анатолій Павлович, тримаючи в руках подарунок, сказав матусі: «Коли ж я зможу її почитати?», бо це був останній день короткотривалої відпустки і треба було повертатися на фронт. Попереду залишався 21 день життя.
20 травня 2023 року, під час виконання службових обов’язків на Чернігівщині, лейтенант Анатолій Антонов загинув разом зі своїм товаришем Юрієм Пономарьовим, яких 25 травня 2023 року відспівували у Свято-Миколаївському храмі в м. Суми. В храмі не вистачило місця для всіх – попрощатися із захисниками прийшли кілька сотень людей.
У Анатолія залишились мати, любляча дружина та маленька донечка. У березневому інтерв’ю чоловік сказав: «Пішов захищати країну, бо не хочу залишати незакінчену війну своїм дітям».
Поховали бійця на Алеї Слави на Ново-Центральному Баранівському кладовищі.
У травні 2023 року Анатолію присвоєно військове звання «старший лейтенант» (посмертно).
Рішенням Сумської міської ради від 26 липня 2023 року № 3776-МР Анатолію Антонову присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).
Світла пам’ять про мужнього воїна назавжди залишиться в серцях його рідних, близьких, друзів та мешканців міста Суми!
