ХАРИТОНЕНКО
Павло Іванович
похований у Сумах
Син Івана Герасимовича та Наталії Максимівни. Отримав домашню освіту. Продовжив діяльність торгового дому “Харитоненко з сином”. Володів у Харківській, Курській, Чернігівській, Полтавській губерніях власними землями до 70 тис. дес. і орендував до 30 тис. дес. Окрім успадкованих заводів, придбав і орендував цукрові заводи в селах Куянівка (нині Білопільського району), Степанівка (нині Сумського району), Гребениківка (нині Тростянецького району), Угроїди та Великий Бобрик (нині Краснопільського району), Парафіївка (нині Ічнянського району Чернігівської обл.). У 1898-1901 рр. один із директорів правління АТ Бєлгород-Сумської залізниці. Обіймав посаду товариша головного правління Всеросійського товариства цукрозаводчиків (з 1914 - синдикат), керував його Сумською конторою.
Свідченням зразкового ведення справ у цукровиробництві, племінному скотарстві та селекційному буряківництві (1897 заснував Іванівську дослідну станцію, нині с. Сонячне Охтирського району) стали золоті та срібні нагороди на вітчизняних та зарубіжних сільськогосподарських виставках.
У 1899 р. отримав спадкове дворянство, керувався гаслом свого дворянського гербу “Трудом возвеличуюсь”.
Здійснював велику благодійницьку та меценатську діяльність. У різні часи - почесний попечитель Сумських парафіяльного та реального училищ. За заповітом батька, відкрив і забезпечив капіталом шпиталь для бідних у Нижній Сироватці; у Сумах збудував (1896) і утримував на власні кошти дитячу лікарню св. Зінаїди, пожертвував дачу “Лефицька стінка” та 1,5 млн. крб. для заснування Кадетського корпусу (1899), фінансував будівництво Троїцького собору (1901-1914).
