У бібліотеці-філії № 10 провели краєзнавчий альманах на честь 150-річного ювілею засновника Сумського художнього музею Никанора Онацького.

Присутні дізнались про життя та творчість митця й переглянули підготовлену працівниками книгозбірні книжкову виставку «Никанор Онацький – фундатор Сумського художнього музею».

У 1920 році він заснував Сумський історико-художній музей, відкрив першу експозицію й протягом 11 років був його керівником. Тож, згодом музей назвали на честь українського художника, поета і музейника.

З метою поповнення колекцій музею Никанор Онацький досліджував археологічні пам'ятки, збирав етнографічний матеріал.

На 1 жовтня 1925 року в музеї налічувалось 10279 експонатів. Серед них – 6416 стародруків, безцінні полотна Іллі Рєпіна, Володимира Боровиковського, Валентина Сєрова, старовинні козацькі парсуни родин Полуботків, Апостолів, інші унікальні пам'ятки. Чимало експонатів відшукав безпосередньо сам Никанор Онацький. Підсумком його пошуків і досліджень у 1931 році Никанор Онацький видав друком наукові праці з дослідження музейних фондів: «Українське гутницьке шкло», «Український фаянс», «Українська порцеляна» та ряд інших.

Никанор Онацький народився у селянській сім'ї на хуторі Хоменкове на Полтавщині (нині Липоводолинщина). З ранніх літ виявив хист до малювання. Одним з його педагогів був відомий художник Ілля Рєпін. Викладав малювання у навчальних закладах Лебедина (1906 –1913 pp.) і Сум (1913 –1933 pp.). Це двадцятиріччя, коли художник жив і працював у Сумах, називають періодом активної творчої, педагогічної та громадської праці митця.

Мистецька спадщина художника налічує понад триста творів живопису і графіки. Більша частина його творів зберігається в Сумському художньому музеї. Представлені також у музейних зібраннях Лебедина, Харкова, Луганська, Полтави, Чугуєва, Канева, у приватних колекціях в Україні, США, Франції.

У 1937 році Никанора Онацького розстріляли в Полтаві за сфабрикованою справою, реабілітували художника у 1956 році.