Чверть століття на світовій мапі з’явилася нова держава – Україна. Дата 24 серпня 1991 року стала знаковою у житті цілої нації. До цієї події йшли крізь боротьбу десятки поколінь українців. Не виключенням були і сумчани.
Пропонуємо до вашої уваги підбірку матеріалів з сумських газет 1991 року, у яких віддзеркалення насиченої очікуванням звільнення від тоталітаризму атмосфера нашого міста, думки сумчан, їх ставлення до подій того спекотного літа, перші кроки на шляху становлення української держави та сподівання на кращу долю у своїй вільній країні.
Аби ті події стали більш зрозумілими, пропонуємо невеликий екскурс у історію.
В умовах будівництва «розвиненого соціалізму» «передова» економіка Радянського Союзу не могла забезпечити прожитковий мінімум своїм громадянам. Накопичилося чимало об’єктивних факторів, що призвели до глибокої кризи в країні.
Війна у Афганістані, аварія на ЧАЕС, падіння світових цін на нафту, поширення національної самосвідомості призвело у кінцевому результаті до кризи та краху тоталітарної держави.
Утримати під своїм контролем народну стихію, яка зародилася в середовищі творчої інтелігенції, партійні органи вже були не в змозі.
Системними у нашому місті стали мітинги, на які в Сумах збиралося до 10 тисяч небайдужих. Тривали вони почасти по декілька годин. Крім вимог покращення якості життя, одним з головних на таких зібраннях було скасування диктату партії та надання більших повноважень на місцях, у тому числі, національної автономії. Так, на одному з першотравневих демонстрацій над головами людей перед трибуною на центральній площі міста навіть пронесли символічну труну з написом «Смерть комунізму!». Сформувався цілий прошарок активних сумчан, які заявляли про свою позицію, що часто не співпадала з керівною лінією Компартії. Таких називали неформалами. Вони відстоювали свою позицію безкорисно, щиро, захищаючи інтереси свого міста та його городян, з вірою у справедливість, для яких гасло «Україна понад усе!» не було порожнім звуком. Не поодинокими ставали й випадки облаштування наметів та оголошення голодування як засобів звернути на себе увагу партійного керівництва області та міста.
У січні 1989 року члени Руху і Товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка взяли участь у живому ланцюгу злуки УНР та ЗУНР. П’ятдесят наших земляків, взявшись за руки, «зв’язали» західну і східну Україну в одну державу. На відзнаку цієї події навколо пам’ятника Шевченку патріотичні сили міста щороку створюють символічний ланцюг.
Новим імпульсом у розвитку демократії та гласності стали вибори до Верховної Ради СРСР у 1989 році. Тоді вперше на альтернативній основі від Сумщини балотувалися перший секретар обкому КПУ Іван Грінцов та викладач Сумського філіалу Харківського політехнічного інститут к.е.н. Едуард Козін. Суми зробили свій вибір на користь демократично обраного депутат Козіна.
Під час виборів у Сумах виник неформальний клуб «Виборець-89», який об’єднав навколо себе тих, кому не була байдужа доля України і демократії. В цей час ще переважала думка перетворення політичної системи на більш демократичну та надання країні суттєвішої автономії.
На мітингах та зібраннях, що проходили в Сумах на центральній площі біля пам’ятника Леніну, з’явилися синьо-жовті прапори, які тримали члени Спілки Української молоді. Саме вони встановили перші намети на площі Незалежності у Києві, щоб через голодування змусити владу змінити курс на подальшу демократизацію країни. «Революція на граніті» холодної осені 1990 року підняла на боротьбу студентську молодь, яку підтримали і засновники СУМ «Сумщина» - Віктор РОГ, Олег МЕДУНИЦЯ, Андрій НАТАЛУХА, Іван БОРТНІК та інші. Завдяки своїй рішучості вони змусили тодішнього Голову Ради Міністрів УРСР Віталія Масола подати у відставку.
Відтоді національні барви стали домінуючими в усіх громадських заходах, що у свою чергу готувало ґрунт до прийняття державної символіки.
Вибори до Верховної Ради УРСР та органів місцевого самоврядування стали причиною підвищення політичної активності городян. Долаючи супротив партгоспактиву, більшість виборців підтримувала тих депутатів, які закликали до змін суспільного ладу в країні. У Сумах склалися два центри, які агітували за кандидатів у депутати до Верховної Ради. Інженер «СМНВО ім. Фрунзе» Олександр Воробйов, який балотувався по Ковпаківському виборчому округу, спирався на підтримку клубу «Виборець 89», а викладач Сумського філіалу Харківського політехнічного інституту, кандидата історичних наук Олександра Піскуна (Зарічний район) підтримували «Рух за перебудову» і Товариство української мови ім. Т.Г. Шевченка (керівники – В.Осадчий, О. Піскун, В.Казбан). Ці вибори довели, що згуртовані народні маси можуть здолати організовані сили держпартактиву.
Суми стали новим центром, де поширюється ідея державної незалежності України. З ентузіазмом сумчани сприйняли ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. До речі, Олександр Піскун брав участь у підготовці тексту цього важливого документу.
А за кілька місяців потому над містом замайорів синьо-жовтий національний прапор (перший на Лівобережній Україні).
16 жовтня 1990 року на сесії міської ради депутати ухвалили рішення про використання української національної символіки: «На території міста Суми поряд з прапором Української РСР та гербом Української РСР, вважати офіційно прийнятою національною символікою синьо-жовтий прапор як національний, тризуб – як український національний герб».
Депутати усіх рівнів, обрані від національно-демократичних організацій, послідовно проводили політику на департизацію та деідеологізацію державних органів влади - відстоювання незалежності України на основі Декларації про державний суверенітет України.
У жовтні на будівлі Сумського міськвиконкому (нині адмінбудівля Зарічної райадміністрації) було вивішено синьо-жовтий прапор. Спроба зняти стяг завершилася невдачею – прапор знову з’явився на тому ж місці.
А вже за деякий час встановили національний прапор і біля пам’ятника Шевченку, на виконання рішення міської ради. До слова, його теж кілька разів намагалися викрадати, але знову у середмісті Сум майорів національний стяг. Найбільш вражаючою була церемонія підняття Національного прапору, який з Канади привіз народний депутат сумчанин Олександр ВОРОБЙОВ. Це сталося у липні 1991 року, коли сумчани відзначали першу річницю Незалежності (дивись фото).
Усі намагання Президента Радянського Союзу Михайла Горбачова створити на уламках СРСР новий Союз Суверенних Республік закінчилися московським путчем ортодоксальних представників ЦК КПРС, який тривав 19-21 серпня.
Створений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) оголосив про запровадження у державі надзвичайного стану, усунув Президента Горбачова, запровадив обмеження прав і свобод громадян. Але проти нього постали патріоти у багатьох містах СРСР, у тому числі й в Сумах.
Вже 19 серпня у Сумах виникла ситуація, коли партійне керівництво намагалося виконувати розпорядження ДКНС, отримавши натомість спротив міськвиконкому та активістів, депутатів міської ради. Вони домоглися скликання надзвичайної позачергової сесії, аби висловити свою позицію щодо ситуації у Москві. Сесія тривала годин п’ять, на якій в результаті прийняли рішення із засудженням дій ДКНС, яке тоді прямо ув’язувалося із загрозою незалежності України.
ДКНС не зумів фактично поширити свій вплив на Україну, а поразка путчу у Москві 21 серпня 1991 року звела нанівець намагання тоталітарного режиму зупинити розпад Радянського Союзу.
Після поразки путчу було прийнято рішення про заборону КПРС та передачу її майна та приміщень органам місцевого самоврядування.
А 24 серпня 1991 року до зали Верховної Ради УРСР внесли Національний прапор. Серед тих, хто зробив це був і сумчанин Олександр Воробйов.
З цього часу розпочалася нова доба в історії українського народу.
(натисніть на зображення для перегляду в повному розмірі)
