Зустріч депутатів I та VII скликань відтворила віхи історії Сум.

Унікальна зустріч двох поколінь народних обранців Сум – тих, хто стояв на початку української державності чверть століття тому, та нинішніх депутатів міста відбулася у міській раді у День Прапора, 23 серпня, за ініціативи міського голови Олександра ЛИСЕНКА.

Ще півгодини до початку, а зала вже наповнюється щасливими вигуками та вітаннями: щирі обійми, усміхнені обличчя та променисті очі – більше п’ятдесяти народних обранців «першого призову» зустрілися чи не вперше за багато років...

З депутатів сьомого скликання на зустріч завітали, на жаль, представники не всіх фракцій. Спогади та настанови своїх попередників прийшли почути депутати «Батьківщини», «Солідарності», «За Україну!».

У президії – керівники міської ради та міськвиконкому – Анатолій ЄПІФАНОВ, Віктор СОБОЛЄВСЬКИЙ, Микола УСЕНКО, народні депутати України Олександр ВОРОБЙОВ (І скликання) та Олександр СУГОНЯКО (нинішнього скликання).

Міський голова заходить до зали та щиро потискає руки кожному депутату І скликання, дякуючи за те, що вони зібралися у місці, де 25 років тому приймали доленосні для нашої громади рішення.

Олександр Лисенко оголошує символічну спільну сесії депутатів І та VII скликань відкритою. У залі звучить Національний гімн, підхоплений присутніми, та гімни міста Суми і Євросоюзу – ми ж бо європейці!

Звертаючись до загалу, міський голова говорить слова вдячності тим, хто робив перші кроки на непроторенному шляху будівничих нової держави, нового суспільства.

«Вас було 200 депутатів, які взяли на себе таку велику відповідальність і розпочали ту роботу, яку нині продовжують ваші «нащадки» – депутати сьомого скликання», - наголошує Олександр Лисенко. – «Ми тут, аби поспілкуватися з вами, щоб ви передали сьогоднішнім депутатам ту неповторну і унікальну атмосферу, яку не відчуєш зі сторінок газет чи з телевізійної передачі».

Та цього дня не можна не згадати і усіх тих, хто віддав своє життя, виборюючи та захищаючи незалежність нашої держави, тих, хто доклавши зусиль у розбудові нашої країни та міста вже на вічному спочинку... Тож у хвилині мовчання застигли присутні, вшановуючи пам'ять тих, хто здобував та відстоював наше споконвічне право жити у своїй вільній державі, на рідній землі.

Потому протягом двох годин лунали у залі спогади про те патріотичне піднесення і очікування реалізації вікової мрії українців, перші сміливі кроки у створенні нової держави та української влади.

Антоніна ГУЛЕНКО, демонструючи чорно-білі світлини, розповіла, як біля пам’ятника Шевченка у липні 1991 року було піднято Національний прапор України. Привіз його від українців Канади Олександр Воробйов з однодумцями. Подія перетворилася на справжнє велелюдне свято національного духу, тим більш, що тоді сумчани відзначали перший День незалежності – річницю проголошення Декларації про державний суверенітет України. І це ще під невсипним оком спецслужб та активного протистояння партійного керівництва області!

Додамо, що Суми стали першим містом Лівобережної України, яке підняло синьо-жовтий стяг. Ще у жовтні 1990 року депутати міської ради ухвалили рішення про використання національного прапору у обласному центрі. Майорів він на адмінбудівлі на Харківській, 35, де тоді розташовувався міськвиконком. І не дивлячись на те, що «невідомі» зривали національні прапори, зростання патріотичного руху за незалежність було не спинити. Про це говорив у своєму виступі депутат Віктор КАЗБАН, пригадавши, що навіть одне з масових радянських видань, коментуючи встановлення синьо-жовтого прапору у Сумах, передбачало тоді, що Україна все ж буде незалежною, якщо відбуваються такі події. І нині ми горді тим, що багато сумчан доклали усіх своїх зусиль, аби мрія сотень поколінь стала реальністю.

Спогади та обмін думками тривають – і ніби помолодшали присутні, в очах знову той вогник доброчинної енергії, готовність й далі служити громаді. І нині болить їх серце за те, що не усі їх сподівання стали реальністю, що знову держава змушена боронити своє право на територіальну цілісність та єдність, даючи відсіч російському агресору.

Про це говорить і міський голова Олександр Лисенко, звертаючись до загалу. Наголошує, що багато з того покоління депутатів залишаються у строю, ведуть активне громадське життя, стояли разом з усіма на Майдані, допомагають й нині у реформуванні життя країни та міської громади. Завдяки у тому числі й їх небайдужості, сьогодні держава передає органам місцевого самоврядування все більше повноважень, відповідальності. Тож і нинішнє покоління народних обранців діє у епоху таких кардинальних змін суспільного життя, як і чверть століття тому.

«Які б не були дискусії, дебати, уявіть, коли у залі 200 депутатів – дві сотні характерів, емоцій, мислення, але тоді ми знали, що від нас залежить доля усього міста. Тож і були першопрохідцями, шукали шляхи подолання труднощів, вирішення проблем забезпечення нормального життя сумчан. Багато що вдавалося зробити, багато було і помилок, але усіх єднала думка: за нами місто, доля майже 300 тисяч його мешканців», - такими були головні тези чисельних виступів керманичів міста та представників першого депутатського корпусу часів незалежності.

Коли у державі лише формувалося законодавство, коли йшли пошуки оптимальних шляхів, коли щодня потрібно було забезпечувати городян товарами, продуктами, різними послугами, задовольняти їхні права на гідну працю та відпочинок, сумські народні обранці бралися за ці справи без остраху, а деякі з їх новацій потім брали на озброєння й по всій державі.

Не зважаючи на свої політичні уподобання, депутати вміли знаходити спільну мову як між собою, так і з виконавчою гілкою влади. Переконували опонентів, шукали підтримки у однодумців, але коли приставали до якогось рішення, то втілювали його монолітною командою.

Тож і закликають «старі гвардійці» нинішнє покоління народних обранців до згуртованості та єдності у вирішенні важливих проблем життя обласного центру.

Цього дня символічні подарунки отримали усі очільники міста від депутатів І скликання. Не став виключенням і Олександр Лисенко, якому запальна Лідія ШЕРЕМЕТ вручила оберег та мішечок з монетами, аби міська казна була завжди повною задля розвитку громади.

А наприкінці – спільне фото на згадку про таку коротку, але таку знакову зустріч двох епох української незалежності.